Монтаж насосних агрегатів

Міністерство освіти України


                       Київський енергетичний технікум


                                     КЕТ



                              Реферат на тему:


                          Монтаж насосних агрегатів



                                                                    Керівник
                                                              В. П. Семеняко



                                                                    Розробив


                                                                   О. В.Цюпа



                                    1999

                                 Передмова.

      Насоси – це гідравлічні машини,  які  призначені  для  транспортування
рідини шляхом надавання  їй  енергії,  здебільшого  у  вигляді  надлишкового
тиску.   Насос,транспортуючи    рідину    виконує    роботу    за    рахунок
енергії,отриманої від двигуна. Частина  цієї  енергії,  за  винятком  втрат,
передається насосом рідині.
Згадки про насоси доходять до нас ще з  сивої  давнини.  Вже  до  нашої  ери
користувалася найпростішими засобами для транспортування  та  підйому  води.
Використовували  водопідйомні  колеса  і  норії  у  вигляді  ряда   посудин,
прив’язаних до петлі з мотузки, верхній край  якої  був  накинутий  на  обод
повільно обертаючогося колеса, розташованого над водоймищем.
      Також використовували гвинтовий водопідйомник –  гвинт  Архімеда.  Він
являв собою циліндричну  трубу,  відкриту  з  обох  боків,  встановлену  над
водоймищем під кутом. Нижній край труби опускали у воду.  В  середині  труби
розташовувався вал з гвинтовою  поверхнею,  який  разом  зі  стінками  труби
створював гвинтовий канал. При обертанні вала вода переливалась  з  витка  в
виток і поступово підіймалась догори.
      Сторіччями  людство  користувалосьтакими  примітивними  водопідйомними
механізмами. Тільки після винаходу у XVIII ст. першої парової машини  почали
більше використовувати поршньові насоси, особливо починаючи з XIX ст.
      Пізніше на зміну поршньовим насосам прийшли центробіжні та  пропелерні
– більш компактні, легкі та дешеві.
      У середині XVIII ст. російський вчений Ейлер розробив  струйну  теорію
центробіжних машин, яка давала можливість конструювати центробіжні насоси  з
високими ККД.
1. Конструкція і принцип дії центробіжного насоса.

      Основним робочим  органом  центробіжного  насоса  є  робоче  колесо  з
монтажними лопатками, які містяться на  валу  всередині  нерухомого  корпуса
спиральної форми.
      Робоче колесо складається з двох дисків: переднього та  заднього,  між
якими  знаходяться  лопатки,  зігнуті  у  бік,  протилежний  напрямку   руху
робочого колеса.
      Корпус насоса патрубками  з’єднаний  з  трубопроводами,  один  з  яких
всмоктуючий,  інший  –  напорний.  Перед  пуском  у  дію  корпус  насоса  та
всмоктуючий  трубопровод  повинні  бути  заповнені  рідиною  (якщо  вона  не
надходить у насос під напором) .
      Щоб рідина не  витікала  з  насоса  і  всмоктуючого  трубопровода  при
заповненні  насоса,   або   його   зупинці,   на   всмоктуючий   трубопровод
встановлюють зворотній клапан з всмоктуючою сіткою.
      При  обертанні  робочого  колеса  рідина,  яка  заповнює  канали   між
лопатками  колеса,  під  дією  центробіжної  сили  відкидається  від  центра
колеса, та, виходячи з нього з високою швидкістю,  надходить  до  спиральної
камери, а потім до всмоктуючого трубопровода.  Під  дією  центробіжної  сили