Грошовий обіг України
1. Система грошового обігу та еволюція її типів.
У національній економіці відбувається безперервний кругообіг доходів і
продуктів, який опосередковується відповідним обігом грошей. Грошовий обіг
– це рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання
національного продукту, який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків
та через обіг готівки. Грошовий обіг – це сукупність всіх грошових платежів
і розрахунків, що відбуваються в народному господарстві.
Гроші не існують самі по собі, вони обслуговують потреби економіки і
тому повинні за своєю кількісною масою і структурою бути адекватні їм. В
сучасних умовах грошовий обіг в Україні визначається реаліями економічної
кризи, неплатоспроможністю і збитковістю багатьох підприємств і низьким
рівнем життя більшої частини населення.
У процесі руху доходів і продуктів (товарів і послуг) виникають
взаємозв’язані, але протилежні за напрямком товарні і грошові потоки.
У розвинутому ринковому господарстві грошовий обіг не може
здійснюватися без участі і активної ролі банків. Банки стають необхідними
посередниками у взаємних виплатах і розрахунках між підприємствами,
організаціями, установами та окремими фізичними особами. Банки
цілеспрямовано регулюють грошові потоки у народногосподарському обігу.
Базова модель грошового обігу включає в себе:
1. ринки ресурсів і продуктів;
2. банки;
3. суб’єкти народногосподарського обігу – підприємства й населення.
продукти
продукти
гроші
гроші
ресурси ресурси
Потоки товарів і послуг на цьому малюнку спрямовані за часовою
стрілкою; потоки грошових платежів спрямовані проти часової стрілки. В
базовій моделі допускається, що всі ресурси належать населенню (хоча
насправді йому належить тільки один ресурс – робоча сила).
Вихідним і кінцевим пунктом моделі, через який здійснюється кругообіг
готівки і безготівкових платежів, є банк. Тому банки, зображені в центрі
малюнка.
Потоки економічних ресурсів з одного боку, і грошовий потік доходів і
споживчих витрат – із другого, здійснюються одночасно. Будь – які затримки,
крім тих, які викликані продажем товарів у кредит, створюють ситуацію
неплатежів, що загрожує дезорганізації народногосподарського обігу.
Базова модель грошового обігу дає загальне уявлення про функціонування
національної грошової системи.
Грошова система – це визначена державою форма організації грошового
обігу, що історично склалася й регулюється законами цієї держави. Її основу
становить сукупність економічних відносин та інститутів, які забезпечують
її функціонування.
Кожна промислово розвинена країна має власну грошову систему, яку
розвиває й вдосконалює для розвитку національної економіки. Це випливає з
об’єктивних потреб забезпечення нормального товарно – грошового обігу і
національно – історичних та політичних особливостей розвитку країни, тому
кожній національній грошовій системі властиві різні форми й взаємодія
складників, а також національна специфіка, рівень розвитку продуктивних
сил, свої політичні цілі та економічна політика.
Водночас кожна з нині діючих грошових систем, попри свої особливості,
мають багато спільних ознак та включають такі наріжні елементи: