Обучение письму на начальном этапе в школе

ПЛАН


Вступ.......................................................................
.....................................Частина 1 . Загальне визначення
письма,

                   як вид мовленнєвої
діяльності................................................
        1. Загальне визначення
           письма....................................................
        2. Лінгвопсихологічні особливості
           письма.................................
        3. Цілі та принципи навчання
           письма........................................


Частина 2 . Методи та прийоми навчання письма

                    на початковому
етапі..............................................................
                2.1. Лінгвістичний матеріал для
письма....................................
                2.2. Типологія вправ для навчання
письма...............................
                2.3. Навчання
графіки..................................................................
                2.4. Навчання
орфографії............................................................
Висновки....................................................................
...............................
Бібліографія................................................................
..................................



                                                 ВСТУП


      На сучасному етапі навчання іноземній мові письмо  відіграє
    одну  з  важливих  ролей,  презентуючи  в  цілому  інші  види
    мовленнєвої діяльності : аудіювання , говоріння і читання , з
    якими воно дуже тісно пов’язане , являючи  собою  рецептивно-
    репродуктивний механізм відтворення іноземної мови. Письмо  є
    потужним фактором прискореного розвитку  людства,  тому  йому
    належить визначна роль  на  зламі  тисячоліть  створювати  та
    зберігати духовні , а через них і матеріальні цінності.
      Наприкінці 20 ст. проблемою навчання письма  замалися  такі
    відомі методисти  радянського  періоду,  як  І.Л.  Бім,  С.Ф.
    Шатілов, Г.В. Рогова,
        Н.І. Гез, В.Н. Рахманінова, С.Ю. Ніколаєва.
      Ефективність   процесу   навчання   письма   залежить   від
    правильного вибору  вчителем  методів  та  прийомів  навчання
    письма, від правильного підходу до комунікативних завдань.
      Мета роботи . Основною метою  цієї  роботи  є  дослідження.
    Осмислити та проаналізувати наукові передумови  та  практичні
    методи навчання письма  на  початковому  етапі  в  школі,  як
    основи подальшого навчання  з  метою  оволодіння  мовленнєвою
    діяльністю.
      Об’єкт. Об’єктом  дослідження  курсової  роботи  є  предмет
    навчання письма на початковому  етапі,  тому  що  це  питання
    представляє собою практичний та теоретичний інтерес.
      Завдання роботи.  Поставлена  мета  визначила  необхідність
    вирішення наступних завдань :
         - визначити роль письма в  навчанні  німецької  мови  на
           початковому
           етапі.
         -  розкрити  особливості  навчання  письма  і  специфіку
           навчального
                   матеріалу на початковому етапі
         - дослідити і проаналізувати проблеми,  що  виникають  в
           теорії та на практиці в зв’язку з навчанням письма  на
           початковому етапі.
      Для вирішення поставлени завдань нами використовується  ряд
    методів дослідження  : збір інформації,  аналіз  наукової  та
    методичної літератури,  індуктивно-дедуктивний  метод,  метод
    кількісної та якісної обробки даних.
      Наукова новизна роботи полягає в тому, що  робиться  спроба
    осмислити цілі та задачі навчання  письма  і  сучасні  методи
    викладання.
      Теоретичне значення : дослідження полягає  в  розширенні  і
    систематизації теоретичних знань і конкретизації особливостей
    навчання письма на початковому етапі .
       Практична  цінність  дослідження  полягає  у  використанні
    фактичного матеріалу у викладанні основ німецького письма  на
    початковому етапі.
      Курсова робота складається з вступу, 2  частин,  висновків,
    бібліографію,
    та додатку.
      У вступі визначається об’єкт  дослідження,  обґрунтовується
    актуальність  дослідження,  розкривається  наукова   новизна,
    теоретичне та практичне значення виконаної роботи.
      У першій частині  розглядаються  питання  загальної  теорії
    навчання письма на початковому етапі.
      У другій частині розглядаються методи та  прийоми  навчання
    на початковому етапі.
      У заключній частині  підсумовуються  результати  проведеної
    роботи.
      У додатку наводяться приклади вправ та ігор для введення та
    закріплення навичок письма на початковому етапі.


         Частина  1. Загальне визначення письма, як вид мовленнєвої
                                 діяльності

                      1. 1. Загальне визначення письма

       В житті кожної людини письмо відіграє дуже  важливу  роль.
    Письмо  –  видатне  надбання  людства,  величезний   здобуток
    кожного народу, кожної людини  ,  що  оволодіває  писемністю.
    Воно  використовується  в  різноманітних  галузях  діяльності
    людини  :  в  організації  виробництва,  в  науці,  культурі,
    засобах  масової  інформаціії  та  зв’язку,  в   міжнародних,
    політичних  відносинах,  у  просвітницькій  роботі.  Історики
    вказують на те , що письмо –  неперехідна  пам’ять  поколінь,
    яка зберігає повідомлення про події та справи минулих віків і
    тисячоліть.
      Все написане  називається  текстом.  Окремі  тексти  чи  їх
    зібрання набирають форму рукописів, книжок, журналів,  газет,
    листівок,  плакатів,  оголошень,   листів,   телеграм   тощо.
    Письмові тексти складають автори і користуються ними мільйони
    читачів.
       Письмо є потужним фактором прискореного розвитку  людства.
    Йому  належить  визначна  роль  у  створенні  та   збереженні
    духовних, а через них і матеріальних  цінностей.  Письмо  має
    інтернаціональний характер. Воно продовжує і розвиває те,  що
    було створено іншим народом. Так було в далекій давнині, те ж
    саме спостерігається  і  зараз.  Клинопис,  який  винайшли  у
    давньому Шумері, використовувався у Вавилонському царстві,  в
    Асірії,  у  стародавній  Персії.  Тобто   клинописне   письмо
    існувало протягом багатьох віків на великих територіях  серед
    різних народностей. Багато сучасних систем письма створено на
    основі  латинського  алфавіту,  який  склався  ще  в  античну
    давнину на основі західного різновиду старогрецького  письма.
    Письмо не природне, а суспільне явище, винахід  людини,  яким
    користувались і користуються всі.
       Письмо іноді розглядають як особливу графічну форму мови і
    навіть як писемне мислення. Рельєфне визначення письма  можна
    дати, порівнюючи його не змовою, а з  мовленням.  Як  відомо,
    мовлення – це мова в дії.  Письмо  ніби  зупиняє  мовленнєвий
    потік, дає можливість “слухати, чути” (тобто читати)  сказане
    (тобто написане)  в  будь-який  час.  На  цій  основі  письмо
    розглядається як графічна фіксація мовлення, точніше – тексту
    мовлення. Написання – процес такої фіксації, письмовий  текст
    – її результат. Письмо можна порівнювати і з мовою. Мова – це
    система засобів спілкування та правил їх вживання. Аналогічно
    цьому письмо  є  системою  письмових  засобів  та  правил  їх
    використання [10:285].
       В сучасній методичній  літературі  розрізняють  письмо  та
    писемне мовлення. Деякі дослідники використовують лише термін
    “письмо”, підкреслюючи його вузьке чи широке значення.  Поділ
    цей  пов’язаний  з   особливостями   механізму   письма,   що
    складається з двох етапів :
              -       складання слів за допомогою літер,
           -     формування письмових  повідомлень  ,  до  складу
    яких входять слова, словосполучення тощо.
    Навчання  письму  (тобто  навчання   письму   та   письмовому
    мовленню)  включає  роботу  над  технікою  письма   (графіка,
    орфографія, пунктуація) та над письмовим вираження  думок  на
    мові , що вивчається (продукт письмового мовлення).
      Графіка представляє собою сукупність основних  начертальних
    засобів (букв, буквосполучень  та  діакритичних  знаків)  для
    зображення на письмі звуків та звукосполучень даної мови.
      В будь-якій мові письмо являє собою сталу графічну  систему
    й менш за все піддане змінам. Орфографія – це система  правил
    вживання письмових знаків  при  написанні  слів.  Продуктивне
    писемне  мовлення-це   комплексне   використання   графічних,
    орфографічних, лексико-граматичних  та  стилістичних  засобів
    для вираження думок та здійснення комунікації .  Графічні  та
    лексичні навички розвиваються  на  рівні  лексичної  одиниці.
    Об’єктами вивчення письмового мовлення є  речення,  абзац  та
    зв’язний  текст.  Письмове   мовлення   використовується   як
    самостійна   форма   спілкування,   однак   оволодіння    ним
    відбувається на базі звукового мовлення.  А.  М.  Мєшковський
    відзначає, що письмова  мова ні для жодної людини у світі  не
    може бути рідною мовою в буквальному розумінні,  слова   тому
    що завжди є друга мова, яка наслаюється на усну [5:276].
      В  учбовому  процесі  роль  та  місце  письма  визначається
    цільовою направленістю навчання іноземній мові.

         1. 2.  Лінгвопсихологічні особливості письма.

        З точки зору психології протікання письмової мови важке й
    різноманітне.  Письмове  мовлення  як  спосіб  формування  та
    формулювання думок грунтується на використанні  лінгвістичних
    знаків, закріплених у нервових зв’язках кори головного  мозку
    в  вигляді  зорових  та  рукомоторних   образів   ,діючих   у
    сукупності  з слуховими та мовленнєворуховими. У людей ,  які
    володіють  грамотою,  додатково   до  звукових,   створюються
    графічні   образи   слів.   Зорово-графічні   образи    мають
    рукомоторні паралелі, які  контролюються  руховим  механізмом
    пишучої руки. Психолінгвістичною основою письма  є  створення
    зорово-графічних  відбитків   мовних   знаків   та   розвиток
    механізму пишучої руки.
       Вміти писати-значить графічно правильно зображувати  букви
    алфавіту: переводити  звуки  й  звукосполучення  в  букви  та
    буквосполучення, асоціюючи при цьому звуковий,  графічний  та
    кінестезичний образи слова з його семантикою,
         -   значить   орфографічно   правильно   писати   слова,
           словосполучення  слів  та   розставляти   пунктуаційні
           знаки,
         -   значить   оперувати   мовними   структурами,   вміти
           висловлювати свої думки в письмовій формі.
       Навчання  письму  складається  з  аналітичної  роботи  над
    звуком, буквою, складом, словом, словосполученням,  реченням,
    абзацом та письмовим повідомленням. Письмові дії виконуються,
    як правило довільно, при постійній активності думки.
       Письмове  мовлення  заздалегідь  формується  в   думці   й
    передбачає велику кількість розумових дій та операцій. Процес
    починається із внутрішнього мовлення,  з  складання  програми
    майбутнього висловлювання. Він включає розумову діяльність по
    відбору  лексичних  одиниць,  організації  їх  у   граматично
    оформлені  речення  та  об’єднанню  цих  структур  у   великі
    відрізки мовлення – абзаци – для виявлення логічних  зв*язків
    між окремими думками. Цей процес складається  із  внутрішньої
    вимови й фіксації мислено приготованого матеріалу на  папері,