РПС Одеської області
Зміст роботи:
Вступ.
Населення і зайнятість.
1. Промислові потенціали і матеріало-енергетичні ресурси.
2. Природньо-ресурсні потенціали.
3. Економічні зв’язки Одеської області.
4. Розміщення і показники економіки сільського господарства.
5. Проблеми та перспективи РПС Одеської області.
Висновок.
Вступ.
Сім років Україна виступає на світовій арені, як незалежна європейська
країна. Молода держава отримала у спадок громіздку і неефективну
постачальну структуру основних виробничих фондів, вичерпання і збідненість
доступних родовищ корисних копалин, деградацію трудового і творчого
потенціалу кадрів та депресійну корозію в суспільстві.
Народне господарство переживає затяжну економічну кризу, що викликана
не тільки труднощами постколоніального розвитку і втратою переходу від
командно-адміністративної економіки до ринкової, а й наслідком
некомпетентності керівництва та відсутністю цілісної програми стабілізації
виробництва яка б відзначалася комплексністю заходів на мікро і
макроекономічних рівнях.
Щоб стати рівноправним і рівно спроможним учасником
загальноєвропейського процесу інтеграції та раціоналізації України
необхідно:
. докорінно перетворити або створити нову економічну систему перейшовши
перехідний стабілізаційний період, подолавши спочатку кризу економіки;
. відкритись зовнішньому світові, усунувши бар’єри, що, гальмують
торгівельних, науково-технічних і культурних зв’язків з іншими країнами;
. налагодити і зробити активними взаємовигідні економічні зв’язки,
насамперед з країнами-партнерами.
Інакше кажучи в Україні має бути створена економічна структура, сумісна
з західноєвропейською, здатна функціонувати в одній системі координат.
Розміщення продуктивних сил (РПС) – галузь економічної науки, що вивчає
специфічні, просторові аспекти вияву економічних законів. Об’єктом вивчення
є продуктивні сили.
Продуктивні сили – це система суб’єктивних (людина) і речових (засобів
виробництва) елементів, що виражають активне ставлення людей до природи. У
процесі праці освоюються природні ресурси, відтворюються умови існування
людей, відбувається соціальний розвиток. Наука про розміщення продуктивних
сил вивчає територіальну організацію виробництва, яка обіймає не просто
розташування виробництва, але й елемент управління.
Розглядаючи РПС України, то, з одного боку, Україна – одна з найбільших
держав світу за економічним потенціалом. Вона займає в Європі друге (після
Росії) місце за територією й шосте за чисельністю населення. За обсягом
промислового й сільськогосподарського виробництва всередині 80-х років її
можна було порівнювати з Францією, Великобританією, Італією. За такими
видами сировини й виробництва, як залізна й марганцева руди, чорні метали,
вугілля, електроенергія, металургійне та енергетичне устаткування, цукор,
соняшникова олія тощо Україна посідала одне з перших місць у Європі. У нас
є висококваліфіковані наукові й виробничі кадри. З іншого боку,
продукування національного продукту на душу населення істотно відстає від
багатьох розвинутих країн, падає природній приріст населення. Причини
такого стану мають соціально-економічний характер, що, загалом беручи,
виходить за межі курсу РПС.
1. Населення і зайнятість.
В Одеській області українців 1433 тис. чол. (54,6 % усього населення),
росіян – 719 тис. (27,4 %), майже 430 тис. представників інших
національностей (18 %): болгар – 166 тис. (6,3 %), молдаван – 144 тис. (5,5
%), євреїв – 69 тис. (2,6 %), гагаузів – 27 тис. (1,0 %), білорусів – 21
тис. (0,8 %).
Демографічна ситуація в області характеризується тенденцією до
скорочення загальної чисельності населення, що обумовлена зменшенням рівня
народжуваності, від’ємним природним приростом та значним міграційним
відтоком за межі області. Розглянемо таблицю природного руху населення:
Таблиця 1. Природний рух населення Одеської області
(у розрахунку на 1000 жит.)
|Роки |Народжуваність |Смертність |Природній |
| | | |приріст |
|1970 |14,2 |10,4 |+3,8 |
|1985 |13,7 |14,4 |-0,7 |
|1991 |12,4 |14,5 |-2,1 |
Продовження таблиці 1.
|1993 |11,2 |16,6 |-5,4 |
|1995 |- |- |-12,7 |
З таблиці ми бачимо, що починаючи з 80-х років Одеська область має
від’ємний природній приріст населення і на 1995 рік склав – 12,7%, в тому
числі міського – 0,5%, сільського – 12,2%, а в 1998 році звичайно цей
коефіцієнт ще збільшився.
За показниками відтворення населення область займає 11-те місце в
Україні з народжуваності, 2-ге – зі смертності і 20-те – за природнім
приростом. Показники природного руху населення відрізняються у міській та
сільській місцевостях. Але як у містах, так і у сільській місцевості,
коефіцієнт природного приросту негативний. Всі райони області мають
від’ємний приріст населення. Лише у м. Одесі, Бєлгород-Дністровському
приріст населення додатній.
На стан народжуваності і смертності в будь-якому суспільстві впливає
комплекс соціальних, економічних, природних та інших умов. Один з основних
факторів, що визначає природний рух населення – його вікова і статева
структура.
Одеська область характеризується вкрай несприятливою віковою структурою
населення. З 80-х років, в області спостерігається процес старіння
населення. Середній вік чоловіків за останні 15 років зріс від 34 до 36,1
року, жінок – з 41 до 42 років. Щодо статевої структури, то у Одеській
області 45% населення – чоловічої статі.
У формуванні населення області провідну роль, як уже зазначалося,
відіграють міграції. Масштаби переміщення населення із сіл в міста –
найбільші в країні. Основні ж напрямки виїзду населення за межі області –
Київська, Вінницька, Хмельницька та Чернівецька області.
Міграційні процеси суттєво торкаються і динаміки основного джерела
формування трудових ресурсів – населення в працездатному віці. Трудові
ресурси області складають 913 тис. чол. (48,7%). Таблиця 2 вміщує дані щодо
розподілу працюючих в основних галузях народного господарства.
Таблиця 2. Структура зайнятості працездатного населення
|Назва галузі |Кількість працюючих |Частка від |
| |(тис. чол.) |заг. Кількості|
| | |(%) |
|Промисловість |310 |23 |
|Будівництво |55 |3 |
|Сільське господарство |265 |19 |
|Лісове господарство |3 |0,3 |
|Транспорт та зв’язок |233 |18,3 |
Продовження таблиці 2.
|Освіта, культура, наука |96 |10,5 |
|Охорона здоров’я, фізична | | |
|культура, спорт та соціальне |57 |3,2 |
|забезпечення | | |
|Житлово-комунальне господарство та| | |
|побутове обслуговування |23 |1,5 |
|Інші |331 |23,2 |
В перспективі, за даними ради по вивченню виробничих сил України,
спостерігатиметься значне скорочення кількості працюючих в таких
матеріальних галузях як сільське господарство, промисловість, будівництво.
На виконання обласної Програми зайнятості населення у 1998 році вживалися
заходи щодо поліпшення становища на ринку праці та захисту не
конкурентноздатної категорії незайнятого населення. За рік працевлаштовані
15,1 тис. чоловік (130% до передбачених Програмою), виконували оплачувані
громадські роботи 7,7 тис. чол. (139%), пройшли профнавчання 4,3 тис. чол.
(119,9%), надано профконсультаційних послуг 58,6 тис. чол. (116%).
Проте на зареєстрованому ринку праці в 1998 році продовжувалась
тенденція зростання обсягів безробіття. Кількість громадян, яким надано
статус безробітного, порівняно з минулим роком зросла в 1,33 рази і
становила на початок 1999 року 29,5 тисяч чоловік. Рівень зареєстрованого
безробіття за 1998 рік збільшився на 1,01 процентних пункта і на 1 січня
1999 року становив 3,2% працездатного населення працездатного віку. З
державного фонду сприяння зайнятості населення на допомогу по безробіттю
витрачено 5,8 млн. грн.
Працевлаштування незайнятих громадян стримується скороченням потреби в
працівниках на підприємствах області та прихованим безробіттям. З метою
попередження масового некерованого безробіття в 1998 році в області
розроблені та затверджені на сесіях обласної, районних, міських рад
регіональні та обласна Програми зайнятості населення на 1999 рік.
Середньомісячна заробітна плата одного працюючого за січень-листопад
(без сільського господарства) в області становила 129,8 грн., що на 5,6%
більше, ніж у відповідному періоді минулого року, в листопаді – 130,6 грн.
(на 1,3% більше, ніж у листопаді 1997 року). Незважаючи на постійний
контроль за виплатою зарплати, застосування натуральних форм виплати, в
області заборгованість із зарплати працівникам закладів соціальної сфери
порівняно з початком року збільшилась в 2,6 рази. На 01.12.1998 р. вона
становила 18,7 млн. грн. Особливо складне становище спостерігається в
галузі сільського господарства. Станом на 10.12.1998 р. заборгованість із
виплати заробітної плати склала 132 млн. грн. і зросла в порівнянні з
початком року в 1,6 рази.
В області склався багатогалузевий промисловий комплекс, провідне місце в
якому належить харчовій та легкій промисловості, машинобудуванню та
металообробці, промисловості будівельних матеріалів.
За вартістю валової продукції на першому місці стоїть харчова
промисловість, на другому – машинобудування, на третьому — легка.
На території області кількість промислових підприємств на самостійному
балансі складає 434 підприємства. З них електроенергетика – 8,
паливна промисловість – 1, Чорна металургія – 5, хімічна і нафтохімічна –
17,
машинобудування та металообробка – 108 з них машинобудування – 66 та інші.
В області споруджені теплові електростанції, працює нафтопереробний
завод – в Одесі, який виробляє моторне і дизельне паливо, гас, бітум,
мастила тощо.
На території області є гірничодобувна промисловість. Видобувається
залізна руда, яка готується і транспортується на маріупольські металургійні
заводи. В Одесі є сталеплавильний завод та окремі ливарні цехи на інших
підприємствах Одеси.
Є окремі судноремонтні заводи в Одесі. Виділяється Одеський завод
великого кранобудування, що виготовляє дизельні крани вантажністю до 100 т,
Одеський автоскладальний завод (причепи, напівпричепи, фургони).
Сільськогосподарське машинобудування представлене Одеським заводом,
який робить – тракторні плуги, запасні частини й обладнання для
сільськогосподарських машин.
Верстатобудування зосереджено в Одесі – два заводи, що продукують
універсальні верстати та верстати з ЧПУ.
2. Промислові потенціали та матеріально-енергетичні ресурси.
Виробництво кіноапаратури зосереджено на Одеському заводі "Кінап",
поліграфічне машинобудування, світлокопіювальні й електронно-гравірувальні
автомати – в Одесі.
Хімічна промисловість працює здебільшого на власній сировині (ропі,
солях озер і лиманів), частково використовує привізну. Найбільші
підприємства – Одеський суперфосфатний, Одеський хіміко-фармацевтичний та
фарбовий.
Промисловість будівельних матеріалів не досить розвинена, у значних
кількостях видобувають лише вапняк-черепашник, на заводах виготовляють
залізобетонні вироби, м'яку покрівлю, лінолеум тощо. Цемент виробляють в
області, проте його не вистачає для власних потреб.
Таблиця 3. Виробництво цементу, тис. т
|1995 |1996 |1997 |
|267 |203 |242 |
Целюлозно-паперова і деревообробна промисловість зосереджена в Ізмаїлі.
У легкій промисловості виділяється текстильна галузь. Це Одеська
конопле-джутова фабрика. Вовняні фабрики працюють в Одесі. Є трикотажні
комбінати в Одесі. Взуття виготовляють також в Одесі.
Велике значення має харчова промисловість, що ґрунтується на місцевій
сировині. Широко розвинені консервна, молочна, ефіроолійна, рибна, м'ясна,
тютюнова галузі. М'ясна представлена м'ясокомбінатами в Одесі та Ізмаїлі.
Такі галузі, як маслоробна, молочна, сироварна, розташовані рівномірно на
всій території області. В Одесі працює потужний олійно-екстрактовий завод.
Плодоконсервна промисловість ізмаїльським та одеським заводами.
Раніше в області працювало понад 20 % виноробних підприємств, найбільші
й найвідоміші з них були у Одесі, Ізмаїлі, Білгород-Дністровському та ін. У
період так званої боротьби з алкоголізмом частину з них закрили,
виноградники вирубали, тару знищили. Нині виноробні й виноградарські
підприємства і господарства починають відбудовуватись.
У області є великі елеватори у Одесі. Менше розвинена цукрова
промисловість – зосереджена у Одеському районі.
3. Природньо-ресурсні потенціали.
Одеська область розташована на південному-заході України. На півночі
межує з Вінницькою та Кіровоградською, на сході – з Миколаївською
областями, на заході – з Молдовою, на південному-заході – частина
державного кордону України з Румунією. На півдні і південному-сході
омивається водами Чорного моря. До області належить острів Зміїний. Площа
33,3 тисяч км кв. (5,5 % території України). Населення 2638,2 тисяч чоловік
(1990, 5,1 % населення країни). Центр – місто Одеса.
В області – 26 районів, 17 міст, у тому числі 5 обласного
підпорядкування (Одеса, Білгород–Дністровський, Ізмаїл, Іллічівськ,
Котовськ), 33 селища міського типу та 1140 сільських населених пунктів.
Широкий вихід до Азово-Чорноморського басейну й великих річкових
магістралей визначає головні позитивні риси економіко-географічного
положення області і зумовлює її потужні транспортно-розподільчий і
рекреаційний потенціали. З положенням у степовій та лісостеповій природних
зонах пов'язане її головне природне багатство – земельні ресурси.
Територія Одещини дуже витягнена, з півночі на південь вона простяглася
від 45° до 48° північної широти. Тому окремі її частини помітно
відрізняються своїми природними умовами.
Більша частина області лежить на Причорноморській низовині на північ і
північний захід Одещини заходять відроги Подільської височини. Поверхня
здебільшого рівнинна, з нахилом з північного заходу на південний схід, до
узбережжя Чорного моря. Рівнину перетинають глибокі долини річок яри та
балки особливо в межах відрогів Подільської височини де різниця між рівнем
вододілів і долин становить пересічно 100 м. Чим далі на південь, тим
спокійніший менш хвилястий рельєф.
Північна частина області розташована у лісостеповій зоні України,
середня і південна – у степовій. У ґрунтовому покриві переважають звичайні
і південні чорноземи. Лісів мало, більш-менш площі займають вони в
лісостеповій зоні.
Клімат переважно теплий і посушливий. Середньорічна температура тут
коливається від +7,7° – на півночі області до +11,1° – на півдні.
Безморозний період триває від 170 до 210 діб. Річна кількість опадів – від
350 мм на півдні до 460 мм на півночі. Природні умови сприятливі для
вирощування найцінніших сільськогосподарських культур: озимої пшениці,
кукурудзи, ячменю, проса, соняшнику. В північній і центральній частинах
області добре ростуть цукрові буряки, в південній частині широко розвинуто
виноградарство.
По території області протікає чимало річок. Північну її частину
займають басейни Савранки і Кодими – правих приток Південного Бугу, який
тече по границі між Одещиною і Кіровоградщиною. На південному сході
протікає Дністер який впадає в Дністровський лиман – велике водоймище
площею в 360 кв. км розташоване в межах області. На півдні – нижня течія
Дунаю та його Кілійське гирло, по яких проходить державний кордон між
Україною і Румунією. На лівобережжі нижнього Дунаю і в долині між
Кілійським гирлом та Дністровським лиманом є чимало озер, серед них
прісноводні – Кагул, Ялпуг, Катлабух і Китай.
Рельєф району в цілому не створює значних перешкод для механізації
польових сільськогосподарських робіт, будівництва промислових споруд,
розширення міст і селищ, шляхового будівництва, а невеликий загальний нахил
поверхні сприяє іригаційному будівництву.
Добре забезпечена Одеська область сировиною для будівельної індустрії –
різноманітними вапняками, глинами, кварцовими пісками, гранітами, мармуром,
мергелем, каоліном, вулканічними туфами. Будівельні матеріали поширені
скрізь.
У численних соляних озерах та лиманах є значні запаси солей натрію,
хлору, брому, особливо у Сиваші, ресурси якого практично невичерпні. Солі
озер та лиманів є цінною сировиною для хімічної промисловості.
На півдні Одеської області виявлено родовища нафти і газу.
Велике значення мають лікувальні грязі, ропа та мінеральні джерела
району.
Тривалість безморозного періоду коливається від 160–170 днів на півночі
району до 250 днів на Південному березі Одеської області, вегетаційний
період – відповідно від 215 до 297 днів. Район дуже посушливий.
Максимум опадів на рівнинах влітку. Часто трапляються посухи, що
супроводяться суховіями і пиловими бурями, які завдають значної шкоди
сільському господарству.
Ґрунти району різноманітні. Розміщення їх має добре виражений зональний
характер. У північно-західній частині області поширені опідзолені
чорноземи, у степовій зоні – мало гумусні чорноземи і темно-каштанові слабо
солонцюваті ґрунти. Ґрунти району мають добру структурну будову і при
застосуванні правильних агротехнічних методів обробітку та зрошення дають
стійкі високі врожаї. Грунтово-кліматичні умови сприяють розвитку
сільського господарства, а теплий клімат і приморське положення –
перетворенню району на велику здравницю.
Переважна більшість території району розташована у степовій зоні, лише
на північному заході частина й лежить у лісостеповій зоні. Природна
рослинність більшої частини району – степова. Під лісом зайнято не більше
як 1,5–2,5 % його території.
Важливе народногосподарське значення в житті області має Чорне море. На
його узбережжі знаходиться великий промисловий центр та порт Одеса. У водах
цього моря водиться промислова риба (кефаль, скумбрія, пеламіда, камбала,
осетрові, оселедці, бички). Найбільший вилов риби в Керченській протоці,
коли риба восени йде з Азовського у води більш теплого взимку Чорного моря.
У північно-західній частині Чорного моря росте водорість філофора, з якої
виготовляють агар-агар, що застосовується в харчовій промисловості.
4. Економічні зв’язки Одеської області.
Зовнішньоекономічні зв’язки за січень-листопад 1998 року Одеська
область здійснювала з 82 країнами.
За даний період спостерігається скорочення обсягів експорту-імпорту
товарів. Оборот зовнішньої торгівлі товарами області за січень-листопад
1998 року склав 186436,19 тис. доларів США, що на 36,0% менше проти
відповідного періоду минулого року. При цьому обсяги експорту склали
99087,93 тис. доларів США, імпорту – 87348,26 тис. доларів США, що,
відповідно, на 40,3% і 30,2% менше, ніж за відповідний період минулого
року. Коефіцієнт покриття імпорту-експорту становив 1,1 (за відповідний
період 1997 року – 1,3).
Найбільшу частку експортних поставок області становив текстиль та
текстильні вироби – 17,9% до загального обсягу експорту, де на одяг та
предмети одягу припадає 16,5% цього обсягу. Значне місце експорту серед
груп товарів займає експорт живих тварин та продукції тваринництва – 15,2%,
в основному за рахунок м’яса і субпродуктів – 13,0%. Питома вага
експортованих машин та устаткування складає – 12,7% (з них механічних –
12,1%, електричних – 0,6%).
На поставки продукції харчової промисловості також припадає 12,7%
експорту (в тому числі виробів м’яса, риби – 5,6%, продуктів переробки
плодів, овочів – 3,4%, цукру – 1,0%), продуктів рослинного походження –
10,3%, продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості – 5,7%.
Триває процес зниження частки експортних поставок, які здійснюються за
умови товарообмінних, тобто бартерних операцій. Товарообмінні операції
підприємства області здійснювали з партнерами з 28 країн. За січень-
листопад 1998 року питома вага експорту за бартерних умов склала 7,6% проти
17,7 відповідного періоду минулого року.
Найбільша питома вага від загального обсягу експорту серед товарів за
умови прямого товарообміну у Російську Федерацію – 33,3%, Білорусь – 30,9%,
Молдову – 14,7%, Туркменістан – 4,3%, Угорщину – 3,6%.
Питома вага бартерних (товарообмінних) операцій імпорту у порівнянні з
відповідним періодом попереднього року зменшилась з 14,9% до 8,2%.
Найбільші обсяги імпортних надходжень по бартеру здійснювались з Російської
Федерації – 46,9% від загального обсягу бартерного імпорту області,
Білорусі – 31,1%, Китаю – 4,6%, Італії – 2,3%, Угорщини – 2,0%.
5. Розміщення і показники економіки сільського господарства.
Агропромисловий комплекс Вінниччини включає в себе сировинну, переробну
й обслуговуючу ланки. Його основна сфера – сільськогосподарське виробництво
– посідає провідне місце в країні. Область характеризується, з одного боку
– відносно високим рівнем інтенсифікації, а з іншого – зниженням темпів
росту валової продукції протягом останнього десятиліття.
Таблиця 4. Посівні плащі сільськогосподарських культур в Одеській області
за 1997 рік.
|Вся посівна |Зернові |Цукрові буряки |Соняшник |
|площа, тис. га |культури | | |
|44,5 |32,8 |0,2 |7,4 |
Сільське господарство має зерново-тваринницький напрям з широко
розвиненим садівництвом і виноградарством. Структура сільськогосподарських
земель така: понад 81 % припадає на ріллю, понад 13 % на пасовища і майже 1
% на сіножаті.
Таблиця 5. Наявність фермерських господарств в Одеській області.
|Кількість господарств|Площа |У тому числі ріллі |
| |сільськогосподарських| |
| |угідь, тис. га | |
Продовження
таблиці 5.
|1996 |1997 |1996 |1997 |1996 |1997 |