Свiдок у кримiнальному судочинствi
МIНIСТЕРТСВО ВНУТРIШНIХ СПРАВ УКРАЇНИ
ЗАПОРIЗЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ IСНТИТУТ
кафедра кримiнального процесу
та кримiналисти
КУРСОВА РОБОТА З КРИМIНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
СВIДОК У КРИМIНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВI
Виконав: курсант 302 навчального
взводу Мінаєв М.В.
Перевірив: старший викладач
пiдполковник мiлiцї
Яцюк В.I.
Запорiжжя 2000
П Л А Н
Вступ........................ …………………………………………………3-5
1. Правове положення свідка в кримінальному процесі .. ………..6-12
2. Права та обов'язки свідка ........................ ………………………..13-16
3. Забезпечення безпеки свідка як учасника кримінального
процесу............................................………………………………..17-23
Висновок............................................. ………………………………..24
Список літератури.................................... ……………………………25-26
В С Т У П.
Як об'єктивна істина в цілому, так і окремі факти, обставини справи
встановлюються слідчими органами, прокурором і судом лише шляхом
кримінально-процесуального доказування, під час яко-го збираються,
перевіряються, оцінюються докази і на їх підставі приймаються й
обґрунтовуються процесуальні рішення. У вирішенні питання : як
встановлення об'єктивної істини , ми виходимо з то-го, що кожен злочин
завжди залишає визначену сукупність слідів в навколишньому світі. Їх
можна поділити на дві групи.
Перша група слідів - це сліди , які залишені подією злочину
в пам'яті людей, які торкнулись злочинного діяння чи його
наслідків.
Друга група слідів - це зміни матеріальних об'єктів, ма-
теріального середовища.
Усі ці сліди складають той фактичний матеріал, за допомогою якого
слідчий і суд встановлюють об'єктивну істину. Джерелом інформації
першої групи слідів є , наприклад, показання свідка--очевидця.
Формування показань свідка пов'язано з різними джерелами от-римання
інформації про злочин. існує кілька таких джерел. Перше - безпосереднє
сприйняття злочинних дій. Повнота і точність уяв-лень про обставини
злочинних дій безпосередньо визначається смис-ловою стороною сприйняття.
Це залежить від життєвого досвіду і обсягу знань ( загальних чи
професійних) свідка.
Другим джерелом одержання свідком відомостей про мотиви ,
мету своїх дій , а також про інші суб'єктивні елементи злочину в
момент його вчинення є вислови самого підсудного. Свідок часто
запам'ятовує не тільки зміст висловлювань , але й окремі « клю-
чові « слова підсудного : « давай гроші « , « мовчи « та інші
Третім джерелом одержання свідком відомостей є сприйняття ним
конфліктних стосунків між потерпілим та підсудним, які пере-дували
злочинній події.
Усі ці джерела інформації свідка про злочин приводять до то-го , що
показання свідка є найбільш поширеним видом джерел до-казів , а свідок
є найважливішою постаттю в кримінальному судо-чинстві, інформація якого
допомагає слідчому краще розібратися в справі , а суду - винести вірне
рішення. Сказане визначає неабия-ку актуальність обраної теми, важливість
її поглибленого вивчен-ня в курсі « Кримінально-процесуальне право
України « і визначен-ня місця свідка в кримінальному судочинстві.
У даній роботі для всебічного розгляду теми використано різноманітну
літературу і підручники радянських вчених Карева Д.С (1), Коблікова А.С
(2), і головне, це підручники українських вчених, докторів юридичних наук
, Михеїнко М.М (3), Тертишник В.М.(4)
Головним нормативним документом, де вказані права , обов'яз-ки і правовий
статус свідка, є Кримінально-процесуальний кодекс (КПК ) України від 28
грудня 1960 року.
1.Советский уголовный процесс : Учебник / Под ред.проф. Д.С. Ко-сарева.
М.: Высшая школа , 1963. - 552 с.
2.Советский уголовный процесс : / Под ред. А.С.Кобликова. - М., 1972. -
534 с.
3.Михеїнко М.М., Нор В.Г., Шибіко В.П. Кримінальній процес України
: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Либідь , 1999. - 536 с.
4.Тертишник В.М. Кримінальне-процесуальне право України : Навч.
Посіб. - К.: Юрінком інтер, 1999. - 576 с.
Обєктом дослідження в курсовій роботі є відносини, які ви-никають між
свідком та іншими учасниками під час їх діяльності в кримінальному
судочинстві.
Предметом дослідження є свідок як особа, яка бере безпосе-редню участь
в кримінальному судочинстві.
Мета курсової роботи полягає в тому , що необхідно визначи-ти місце
свідка через учасників кримінального судочинства.
Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання :
. ознайомитися з учбовою та нормативною літературою, яка аналізує
правове становище свідка в кримінальному судочинстві;
. використати цю літературу для розгляду прав і обов'язків
свідка, як учасника кримінального процесу;
. визначити норми за допомогою яких проводиться забезпечення без-пеки
свідка від негативного впливу інших учасників процесу.
Для більш вдалого написання роботи і вирішення її головних завдань
були використані такі методи : аналіз, синтез, уза-гальнення,
дедукція, індукція. Саме індуктивний метод знадо-биться при
написанні висновків.
Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, виснов-ку та
переліку використаної літератури.
1. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ СВІДКА В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
З розвитком демократичних традицій, зростанням політичної і громадської
активності підвищується роль правоохоронних органів. Взаємовідносини
громадянина і держави все більшою мірою бу-дуються на принципах
пріоритету і законності. Зміцнення даних прин-кипів наближає нас до країн
розвинутої демократії, таких, як :
ФРН, Великобританія, Франція, що дозволить Україні посісти серед них
належне місце. Але це потребує копіткої праці у законодавчій та
правозастосовчій практиці, вирішення багатьох правових проб-лем і
завдань. До однієї з таких відноситься статус свідка у кримінальному
процесі України.
Свідком по кримінальній справі може бути будь-яка особа, якій відомі
будь-які обставини справи, якщо вона при цьому не є заінтересованою в
кінцевому результаті справи як учасник процесу : потерпілий,
підозрюваний, обвинувачений чи підсудний. Будь--який громадянин
України, якщо він став очевидцем розслідуваної події, незалежно від
його становища ( начальник міліції, мер, суддя, президент та ін. ),
може бути допитаний в якості свідка. Вік свідка не обмежений. Діти
також можуть бути допитані як свідки, якщо завдяки свого розвитку
правильно сприймали обстави-ни, які мають значення до справи.
При аналізуванні ролі свідка у кримінальному процесі зус-трічаються
труднощі при визначенні його статусу. Поняття « учас-ник кримінального
процесу», на нашу думку, можна розглядати у двох розуміннях -
широкому та вузькому. У вузькому - це обвинува-чений, підозрюваний,
захисник, а також потерпілий, цивільний по-зивач, цивільний відповідач
та їхні представники, тобто особи, названі у п.8 ст.32 КПК України.
У широкому розумінні, загальному для всього кримінального судочинства,
до названого поняття повинні включатися ті, хто так чи інакше бере
участь хоча б у одній стадії процесу, хто наділяється у ньому тими
чи іншими правами й обов'язками. До них можна віднести прокурора,
громадського обвинувача, громадського захисника, експертів та
спеціалістів.
Законодавець називає їх учасниками судового розгляду ( ст. 261 КПК
України), а експерта і спеціаліста - особами, які беруть участь у справі
( ст. 295 КПК України).
Вказівки про надання будь-якого статусу свідку в
кримінальнопроцесуальному законі відсутні, і це невипадково. Та-ке
становище свідка склалось з часу, коли його функції у
кримінальному процесі зводились до того, щоб поставити підпис під
показаннями, які викривають « ворога народу «, а наступного дня самому
бути у такому ж становищі. (1)
Але , незважаючи на це , свідок є основним джерелом інфор-мації, яку
можна отримати при його допиті про обставини, що підлягають
встановленню в даній справі, зокрема про факти, які характеризують
особу обвинуваченого, підозрюваного і потерпілого, і його взаємовідносин
з ними ( ч.і і 2 ст.68, ч.і ст. 167 КПК України).
За чинним КПК України як свідки можуть бути допитані :
запідозрені і потерпілі - до того , як вони офіційно, в передба-ченому
законом порядку визнані підозрюваним, обвинуваченим, по-терпілим;
цивільні позивачі, цивільні відповідачі, законні пред-ставники
підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого; особи, офіційно визнані
обвинуваченими - у цих випадках, коли справа що-до них була закрита,
виділена в окреме провадження або розгляну-та раніше, ніж щодо інших
осіб, причетних до вчинення того ж зло-чину.
1 // Право України . - 1998. - № 4. - С.89.
Свідок дає показання про обставини, які ґрунтуються на без-посередньому
сприйнятті, так і такі , які сприйняті з інших дже-рел, наприклад, зі
слів іншої особи чи з будь-якого документа. В останньому випадку свідок
повинен вказати джерело, з якого йому стали відомі факти, про які він
розповідає.» Не можуть бути дока-зами дані, повідомлені свідком, джерело
яких невідоме» ( ч. З ст.68 КПК України).
Предметом показання свідка також можуть бути факти довідко-вого
характеру про обставини, які самі по собі не мають доказово-го значення,
але необхідні для розгляду справи. Свідок є не-замінним. Тому що
свідок ї незамінним закон забороняї сумісниц-тво обов'язків свідка з
іншими процесуальними функціями (слідчо-го, прокурора, судді, експерта і
т.д.).
Тому, якщо виникає необхідність допросити в якості свідка будь-кого з
осіб, які ведуть судочинство чи виконують інші функції у процесі,
то цей суб'єкт підлягає відводу, він звільняється від інших
процесуальних обов'язків.
Участь в справі законних представників підозрюваного і обви-нуваченого не
виключає можливості їх допиту як свідка. Особа на-буває процесуального
статусу свідка з моменту його офіційного виклику для допиту в якості
свідка.
Показання свідка, як і будь-які докази по справі підлягають перевірці і
оцінці, оскільки свідок може бути заінтересований в кінцевому
результаті справи і дає завідома неправдиві показання. Такі показання
можуть бути викликані і дією свідка з боку обвину-ваченого, потерпілого
чи близьких їм осіб ( підкуп, шантаж, пог-роза вбивством і т.і.). Закон
передбачає, що перед початком кож-ного допиту встановити визнаним між
свідком та підозрюваним чи обвинуваченим, а також потерпілим ( ч.4
ст.167 КПК України), що має важливе значення для правильної оцінки
показань свідка. Пока-зання свідка перевіряються шляхом аналізу їх
змісту, порівняння з іншими доказами, які містяться в справі, під час
виконання додат-кових та повторних допитів, очних ставок, відтворення
обстановки та обставин події.
Умовою добросовісних показань свідка є також психічна пов-ноцінність
свідка. Особи, які у зв'язку з своїми фізичними або психічними вадами