реферат Воссоздание обстановки и обстоятельств в следственной практике
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИИ
УЖГОРОДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Кафедра
цивільного права
студента
ІІІ курсу
Будюха
Д.Є.
К У Р С О В А Р О Б О Т А
на тему
СТВОРЕННЯ І УСТАНОВЧІ ДОКУМЕНТИ
ГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА
Науковий
керівник
ст.викладач Нечипорук Л.Д.
УЖГОРОД - 1996
План курсової роботи
Вступ
3
1. Установчий договір , його зміст
4
2. Статут , його зміст
14
3. Державна реєстрація господарського товариства 16
Висновки
21
Список використаних джерел та літератури
22
Додатки
1. Проект установчого договору товариства з обмеженою
відповідальністю
2. Проект Статуту товариства з обмеженою відповідальністю
3
В С Т У П
Підприємницька діяльність громадян і юридичних осіб на територіїї
України здійснюється в організаційних формах і у порядку , встановлених
законодавством. Вибір її конкретної організаційної форми проводиться
підприємцем самостійно. При цьому враховуються зміст і основні напрями
діяльності , сфера її здійснення , ресурси , які можуть бути включені до
неї , форма власності , кількість і склад осіб , які безпосередньо
об”єднуються для ведення підприємницької діяльності , інші початкові умови.
Вибір організаційної форми підприємництва здійснюється через механізм
державної реєстрації конкретного виду підприємства , господарського
товариства або іншої організаційної форми.
Тема даної курсової роботи обрана для того , щоб зробити спробу
дослідити сам процес обрання організаційно-правової форми ведення
підприємницької діяльності , а саме створення господарського товариства.
Процес створення господарського товариства обрано в якості об”єкту
дослідження, оскільки , як свідчать статистичні дані , найбільш
розпоширеною організаційно-правовою формою , яка обирається для здійснення
підприємницької діяльності є саме господарське товариство.
Від прийняття Закону України “ Про господарські товариства “ пройшло
чимало часу , але практика свідчить , що ефективність ведення
підприємницької діяльності багато в чому залежить від якості установчих
документів : можуть виникати різного роду суперечності щодо майна , яке
було внесене засновниками , відповідальності засновників за невиконання
зобов”язань по внесенню вкладів ( оплати акцій ) , можливості уступки долі
в статутному фонді третій особі , тощо.
4
Установчий договір господарського товариства , його зміст
Узгоджена діяльність учасників цивільних правовідносин може бути
спрямована на досягнення спеціальної мети - створення нового суб”єкту
цивільного права ( юридичної особи ) , яку вони наділяють необхідним майном
і якому вони визначають предмет діяльності. За наявності у юридичної особи
декількох засновників вони повинні погодити свої взаємовідносини , в тому
числі вид ( характер ) і предмет діяльності створюваної організації ,
розмір і порядок передачі у її статутний фонд майнових внесків , порядок
спільної діяльності по створенні юридичної особи та інші умови. Для цього і
використовується установчий договір.
За За загальним правилом юридична особа створюється згідно з рішенням
власника або уповноваженого ним органу. Якщо власників або уповноважених
ним органів два або більше , то таким рішенням є установчий договір.
Створенню господарського товариства передує рішення як мінімум двох
власників. Цим і пояснюється необхідність укладення установчого договору
для створення господарського товариства.
У цивільному праві України відомі п”ять видів господарських
товариств , в основі створення яких лежить установчий договір :
акціонерне товариство , повне і командитне товариства , товариства з
обмеженою і додатковою відповідальністю . Поняття і види господарських
товариств , правила їх створення , діяльності , а також права і обов “
язки їх учасників та засновників визначає Закон України “ Про
господарські товариства “ від 19 вересня 1991 року № 1576-XII .
В силу установчого договору його учасники ( засновники юридичної особи
) взаємно зобов”язуються у встановленому законом порядку створити нову
юридичну особу і надати ій необхідне майно.
За своєю юридичною природою установчий договір господарського
товариства є багатосторонньою угодою консенсуального і оплатного характеру
. Установчий договір відноситься до групи так званих організаційних
договорів .
Сторонами установчого договору господарського товариства можуть бути
фізичні та юридичні особи. У відповідності з частиною 3 ст. 3 Закону
України “ Про господарські товариства “ іноземні громадяни , особи без
громадянства , іноземні юридичні особи , а також міжнародні організації
можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з
громадянами та юридичними особами України , крім випадків , встановлених
законодавчими актами України. Обов”язковою ознакою для сторони в
установчому договорі господарського товариства є наявість
правосуб”єктністі - правоздатності і дієздатності.
Договір повинен заключатися у письмовій формі. Підписи фізичних осіб
потребують нотаріального засвідчення , а підписи керівників юридичних
осіб повинні завірятися печаткою .
5
Предметом установчого договору господарського товариства є створення
господарського товариства . Спецефічним в даному аспекті є установчий
договір акціонерного товариства відкритого типу , оскільки він укладається
між засновниками акціонерного товариства та визначає порядок здійснення
ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства ,
відповідальність перед особами , що підписалися на акції і перед третіми
особами. Такий договір по суті є договором про спільну діяльність і діє до
моменту державної реєстрації акціонерного товариства . Учасники договору
також мають на меті створення юридичної особи , але даний договір не
визначає статус організації , що формується учасниками.
На відміну від цього установчий договір визначає не тільки узгоджену
діяльність його учасників ( засновників ) , але й правове
становище нової юридичної особи, будучи одним з ії установчих документів.*
Від договору про спільну діяльність договір про спільну діяльність по
створенню акціонерного товариства відкритого типу відрізняється тим , що у
першому випадку нема створення нової юридичної особи , а у другому -
створюється нова юридична особа , новий самостійний власник майна.
Зміст установчого договору господарського товариства визначають ті умови
, по яким сторони досягли згоди. Учасники установчого договору - засновники
нової юридичної особи - взаємно зобов”язані передати у власність
створюваної ними організації встановлені ними ж внески , а також провести
узгоджені дії по формуванню господарського товариства до його реєстрації.
Закон визначає загальні обов”язкові умови , які повинні бути зазначені
в установчих документах господарського товариства. У відповідності до
частини 2 статті 4 Закону України “ Про господарські товариства “
установчі документи повинні містити відомості про вид товариства , предмет
і цілі його діяльності , склад засновників та учасників , найменування та
місцезнаходження , розмір та порядок утворення статутного фонду , порядок
розподілу прибутків та збитків , склад та компетенцію органів товариства та
порядок прийняття ними рішень , включаючи перелік питань , з яких необхідна
одностайність або кваліфікована більшість голосів , порядок внесення змін
до установчих документів та порядок ліквідації та реорганізації товариства.
Закон передбачає інші обов”язкові умови , в залежності від виду
господарського товариства.
Відсутність зазначених відомостей ( включаючи відомості , які повинні
містити установчі документи в залежності від виду товариства ) в установчих
документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства.
Згідно змін до Закону України “ Про господарські товариства “ , внесених
Законом України від 02.03.95 р. № 82/95 ВР також установчі документи
гоподарського товариства у випадках , передбачених чинним законодавством ,
погоджуються з Антимонопольним комітетом України.
В установчому договорі учасники перш за все закріплюють своє
волевиявлення на створення юридичної особи і визначають його вид і характер
. Установчий договір вступає в силу з моменту його підписання усіма
учасниками ( засновниками ).
* Гражданское право / под ред. Е.И. Суханова . - М.: Издательство БЕК,
1994. - С. 375
6
Його наступна реєстрація має юридичне значення не для дійсності самого
договору , а для виникнення відповідної юридичної особи. Отже , до моменту
реєстрації установчих документів юридичної особи учасники установчого
договору можуть бути взаємно зобов”язані до вчинення певних , узгоджених
ними дій.
Серед вищевказаних видів господарських товариств повне і командитне
товариство є так званими договірними об” єднаннями , оскільки у їх основі
лежить договір як угода між учасниками , які зобов”язались один перед
одним спільно діяти для досягнення цілей товариства . Договір пов”язує
кожного учасника персонально із усіма іншими учасниками . Кожний учасник
вправі вимагати від іншого належного виконання договору , взятих ним на
себе зобов “язань. За загальним правилом , якщо договором не встановлене
інше , ведення справ всередині товариства проводиться за загальною
згодою всіх учасників ; у відносинах із третіми особами кожний із
учасників вправі діяти від імені товариства і представляти його в
цивільному обороті .
“Установчий договір повного або командитного товариства ще називають
фідуціарною угодою в тому смислі, що партнерам за договором ( кожному із
учасників ) фактично надано більше повноважень , ніж це безпосередньо
виражено в договорі , але з умовою , що вони не скористуються надлишками
цих прав і в першу чергу будуть керуватися інтересами товариства в цілому .
“ *
Враховуючи особистий характер договору повного товариства , який
виражається в тому , що учасники зобов”язані приймати особисту участь у
веденні справ товариства , а також наділені широкими повноваженнями по
здійсненню ними від імені товариства фактичних і юридичних дій, що в свою
чергу, передбачає виникнення особисто - довірчих ,
товариських відносин, логічно б було передбачити у договорі , що з
виходом одного із учасників із складу товариства , а також його смертю
( реорганізацією , ліквідацією , якщо учасником є юридична особа )
товариство припиняється ; хоча закон надає сторонам право домовитись про
інше. Зміни у складі учасниківв такому випадку є рівносильними
перезаключенню договору і тягнуть за собою реорганізацію товариства.
Спори , які виникають в процесі виконання договору товариства повинні
вирішуватись за згодою усіх учасників. Судовий порядок вирішення спорів між
учасниками доцільно допускати лише у випадках , прямо встановлених у
договорі , якщо тільки спір не пов”язаний з майновими претензіями учасників
один до одного.
Конструкція товариського з”єднання розрахована на невелику кількість
учасників , в основному фізичних осіб , хоча учасниками товариства можуть
бути й юридичні особи . Тому доцільно б було передбачити в договорі , що
змішаний склад повних учасників не допускається . Однак в командитних
товариствах , де повними учасниками є юридичні особи , вкладниками можуть
бути фізичні особи , і навпаки , якщо повними учасниками є громадяни , то
вкладниками можуть бути юридичні особи. Закон України “ Про
господарські товариства “ передбачає ряд інших обов”язкових умов , які
повинні бути зазначені в установчому договорі повного товариства .
* Сборник образцов гражданско-правовых документов / Под общ. ред.
Г.П. Савичева, В.С. Ема.- М.:Издательство БЕК, 1994. - С. 27
7
В установчому договорі повного товариства повинні бути зазначені
відомості про вид товариства , предмет та цілі його діяльності , склад
засновників та учасників , найменування та місцезнаходження , розмір та
порядок утворення статутного фонду , порядок розподілу прибутків та збитків
, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень
, включаючи перелік питань , зяких необхідна одностайність або
кваліфікована більшість голосів , порядок внесення змін до установчого
договору та порядок реоганізації та ліквідації товариства .
Також обов”язково повинні бути зазначені відомості про те, що всі
учасники повного товариства займаються спільною підприємницькою діяльністю
і несуть солідарну відповідальність за зобов”язаннями товариства усім своїм
майном. Відповідальність повних учасників за зобов”язаннями товариства
носить двоякий характер. Вона є субсидіарною , оскільки наступає тільки у
випадку недостатності власних коштів товариства , і солідарною , оскільки
розподіляється порівну між усіма учасниками , а кредитор товариства може
звернутися до одного з них або до усіх зразу. Учасник , який сплатив борги
товариства , вправі звернутися до інших учасників з вимогою про
відшкодування йому сум у розмірі збитків , які припадають на цих
учасників. По причині такого характеру відповідальності учасників за
боргами товариства , одній і тій ж особі заборонено брати участь у якості
повного учасника більш , ніж в одному товаристві , але дозволяється брати
участь в командитних товариствах в якості вкладників.
Крім цього , у відповідності із ст. 67 Закону України “ Про господарські
товариства “ , установчий договір про повне товариство повинен визначати
розмір частки кожного з учасників , розмір , склад та порядок внесення
вкладів , форму їх участі у справах товариства . В установчому договорі
може визначатися декілька учасників , які надяляються повноваженнями на
ведення справ товариства.
Установчий договір командитного товариства , як і договір іншого
господарського товариства має містити загальні обов”язкові умови , так і
відомості про розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю ,
розмір , склад і порядок внесення ними вкладів , форму їх участі у справах
товариства. Стосовно вкладників вказується тільки сукупний розмір їх
часток у майні товариства , а також розмір, склад і порядок внесення ними
вкладів .
На відміну від повного та командитного товариств , товариство з обмеженою
відповідальністю та товариство з додатковою відповідальністю є статутними
об”єднаннями . Зміни у складі учасників суттєвим чином змінюють тільки
співвідношення розмірів їх часток у майні товариства ( у повному та
командитному товариствах вихід учасників або вступ нових учасників, як
правило , і якщо сторони не домовились про інше , тягне за собою ліквідацію
або реорганізацію товариства ). Учасники , які вступають в товариства з
обмеженою або з додатковою відповідальністю мають справу не персонально з
кожним із засновників , а з товариством у цілому , в особі його
представницьких органів. Товариства з обмеженою або з додатковою
відповідальністю не
передбачають встановлення між учасниками відносин особистої довіри ,
оскільки вони є насамперед об”єднаннями капітаів, а не окремих осіб , які
не зобов”язані своєю працею приймати участь в діяльності цих об”єднань.
Тому поряд із установчим договором , ще одним установчим документом
товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю є статут, який як
конституція , закріплює організаційно-правовий статус товариства , його
майнове становище , порядок створення і компетенцію органів управління і
контролю , порядок ліквідації та реорганізації , тощо.
8
Як правило , установчий договір товариства з обмеженою або з додатковою
відповідальністю , як перший установчий документ , містить такі умови :
відомості про засновників ( учасників ) , предмет договору , найменування
та місцезнаходження товариства , юридичний статус товариства , мета
створення товариства , майно товариства , порядок формування статутного
фонду , визначення часток учасників , форма внесення вкладів ,
відповідальність за невиконання або за неналежне виконання договору ,
правонаступництво , строк дії договору . Інші обов”язкові умови , які
повинні бути зазначені в установчих документах товариства з обмеженою або з
додатковою відповідальністю містяться в статуті цих товариств.
Порядок створення акціонерного товариства закритого типу складається з
таких етапів : підписання установчого договору , скликання і проведення
установчих зборів, реєстрація акціонерного товариства закритого типу .
Створення та установчі документи акціонерного товариства відкритого типу
мають свої особливості. Згідно з ст.26 Закону України “ Про господарські
товариства “ , засновники акціонерного товариства укладають між собою
договір , що визначає порядок здійснення ними господарської діяльності по
створенню акціонерного товариства , відповідальність перед особами , що
підписалися на акції і третіми особами. Для створення акціонерного
товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити
акціонерне товариство , здійснити підписку на акції , провести установчі
збори і державну реєстрацію. Отже , процес створення акціонерного
товариства складається з таких етапів :
1. Укладання установчого договору про спільну діяльність по створенню
акціонерного товариства.
2. Реєстрація повідомлення про випуск акцій .
3. Повідомлення про намір створити акціонерне товариство та проведення
підписки на акції . Реєстрація випуску цінних паперів у фінансових
оганах.
4. Скликання та проведення установчих зборів . Затвердження установчими
зборами статуту товариства.
5. Подання заяви для реєстрації акціонерного товариства. Державна
реєстрація акціонерного товариства.
У даному питанні курсової роботи будуть розглянуті такі аспекти створення
акціонерного товариства як укладання установчого договору , реєстрація
повідомлення про випуск акцій , повідомлення і проведення підписки на
акції та скликання та проведення установчих зборів .
Установчий договір акціонерного товариства є договором між юридичними та
фізичними особами про ведення спільноі діяльності по створенню акціонерного
товариства . Такий договір заключається засновниками акціонерного
товариства і діє до державної реєстрації товариства . У предметі договору
вказується, що сторони дійшли згоди по укладенню угоди про спільну
діяльність для створення акціонерного товариства. У договорі вказуються
повне і скорочене найменування АТ , місцезнаходження , мета створення
товариства , предмет діяльності товариства, юридичний статус товариства,
права і обов”язки акціонерів , передбачуваний розмір статутного фонду ,
кількість акцій і їх номінальна вартість , види акцій , кількість
привілейованих акцій і розмір дивідендів по ним , порядок формування
статутного фонду , відповідальність акціонерів за невиконання або
неналежне виконання своїх зобов”язань
9
щодо внесення вкладу; кількість акцій , які засновники залишають за собою
, характеристика вкладу засновників та вартісна оцінка вкладу.
В установчому договорі сторони можуть передбачити можливість купівлі
засновниками визначеної кількості акцій на пільгових умовах , а також
право першочергової купівлі визначеної кількості акцій засновниками при
збільшенні статутного фонду. Сторони можуть передбачити і інші пільги для
засновників акціонерного товариства. Надання пільг засновникам за рахунок
акціонерного товариства визначається установчими зборами товариства
більшістю у три четверті голосів. Важливо зазначити в установчому
договорі , що усі витрати , пов”язані зі створенням та реєстрацією
акціонерного товариства беруть на себе засновники , з подальшою
компенсацією цих витрат за рахунок отриманих товариством прибутків. У
договорі має бути передбачено , що засновники несуть солідарну
відповідальність перед особами, що підписалися на акції і третіми особами ,
оскільки не виключена можливість того , що акціонерне товариство не
відбудеться , і тоді виникне питання про повернення особам , які
підписалися на акції , коштів , які вони передали для оплати акцій.
Практика створення акціонерних товариств свідчить про те , що важливо
передбачати в договорі і певні гарантії для акціонерів : засновники ,
не мають права вихіду з акціонерного товариства протягом певного періоду
часу. З настанням такої можливості не допускається одночасне відчуження ,
усіх своїх акцій одразу ж декількома засновниками , У такому випадку
черговість встановлюється пропорційно
розміру частки ( вартості акції ) засновника ( першим задовільняється
засновник з мінімальним розміром вкладу і т.д.) з обумовленням
мінімального строку , після настання якого можлива аналогічна операція.
В установчому договорі також повинно бути зазначено , що до відкриття
розрахункового рахунку АТ кошти , які надходять в статутний фонд ,
вносяться на тимчасовий розрахунковий рахунок .
Порядок відкриття тимчасового рахунку визначається інструкцією “ Про
порядок відкриття розрахункових , поточних і бюджетних рахунків в установах
банків” , затвердженою постановою Правління Національного банку України від
11 жовтня 1994 року № 169. У відповідності до даної інструкції , для
відкриття тимчасових розрахункових рахунків господарським товариствам , для
зарахування коштів , які вносяться для формування статутного фонду , банку
надаються такі документи :
- заява про відкриття рахунку , підписана одним із засновників , якому
загальними зборами засновників доручено оформлення документів по
організації товариства ;
- копія установчого договору , завіреного нотаріально .
У випадку формування статутного фонду із майнових вкладів , можна
передбачити , що до появи самостійного балансу АТ , вони обліковуються на
балансі певної юридичної особи.
Сторони повинні обумовити порядок внесення змін і доповнень до договору.
Логічно б було передбачити строк повідомлення про створення АТ,
здійснення підписки , а також попередню дату проведення установчих зборів.
10
Після укладення установчого договору засновники повинні зареєструвати
повідомлення про випуск акцій у відповідності до інструкції , затвердженої
Міністерством фінансів України 30.09.91 р. N04-305 ( із змінами і
доповненнями , внесенеми наказами Міністерства фінансів України від
23.11.93р.N94 та від 23.05.95 р. N83) - Порядку реєстрації випуску акцій і
облігацій підприємств і інформації про їх випуск . Реєстрація здійснюється
в фінансових органах Міністерства фінансів України , якщо обіг здійснюється
на всій території України ; фінансовими управліннями Кабінету Міністрів
республіки Крим , обласними фінансовими управліннями , фінансовими
управліннями міст республіканського підпорядкування.
Для реєстрації цінних паперів емітент представляє у фінансовий орган такі
документи :
заяву про реєстрацію цінних паперів ;
нотаріально завірену копію протоколу рішення про випуск цінних паперів ,
оформленого згідно із ст. 6 та ст.11 Закону Української РСР “ Про цінні
папери та фондову біржу “ відповідно для реєстрації акцій підприємств ;
нотаріально завірену копію статуту емітента , зразок бланка цінного
папера ;
баланс , звіт про фінансові результати та їх використання , довідку про
фінансовий стан , підтверджені аудитором ( аудиторською фірмою) за останні
три завершених роки ( або за кожний завершений фінансовий рік від моменту
утворення , якщо цей строк менший за три роки ).
Повідомлення про випуск акцій повинно містити певні відомості, в
залежності від того, чи був у створюваного акціонерного товариства
правопопередник чи ні.
Повідомлення про випуск акцій акціонерного товариства , у якого
був правопопередник повинно містити :
- фірмове найменування , місце знаходження , дата утворення , предмет
діяльності , завірений ревізором ( аудитором ) бухгалтерський баланс і
розрахунок фінансових результатів ( доходи , витрати ) за останні три
завершені фінансові роки ( або за кожний фінансовий рік з моменту створення
, якщо цей строк менше трьох років ) , бухгалтерський баланс за станом на
останній квартал перед прийняттям рішення про випуск цінних паперів , звіт
про статутний фонд ( загальний об”єм , об”єм сплаченої частини ) ,
чисельність робітників , а також основні професійні дані про керівних
робітників ( освіта , кваліфікація , виробничий стаж ) ;
- опис ділової діяльності емітента , засвідчений аудитором, насамперед
інформаційні відомості про виробництво , реалізацію , наукові дослідження і
інвестиції ;
- відомостті про емісію цінних паперів : дата і номер протоколу
прийняття рішення про випуск цінних паперів , мета використання фінансових
ресурсів , виручених від емісії ; об”єм емісії , що планується; вид і
категорія цінних паперів , пов”язані з ними права : по акціям - засновники
і можливі права , які надаються власникам привілейованих акцій ; кількість,
номінальна вартість і сума емісії цінних паперів ; число серій і порядкові
номери ; місце , день початку і припинення продажу ; інформація про
можливі переваги власників цінних паперів; запланований курс ;
найменуванняторговця цінними паперами ( якщо емітент користується його
послугами ) ; дії , які будуть проводитися у
11
випадку перевищення або недосягнення рівня підписки ; адреси місць виплат
доходів , здійснення операцій і депонування ;
- перелік і результати попередніх емісій цінних паперів , а також
розмежування цінних паперів по видам ;
- кількість именних акцій , які випущені емітентом, в тому числі акцій
, які знаходяться у власності керівних робітників .
У випадку створення акціонерного товариства , яке не має
правопопередника , інформація про випуск цінних паперів повинна містити :
- дані про емісію цінних паперів - дані і номер протоколу про прийняття
рішення відносно випуску цінних паперів , мета використання фінансових
ресурсів,об”єм емісій , який планується , вид і категорії цінних паперів і
пов”язані з ними права , можливі права , які надаються власникам
привілейованих акцій , кількість , номінальна вартість і сума емісії акцій
,число серій і порядковий номер ; місце , день початку і припинення продажу
; інформація про можливості привілей власниками акцій ; запланований курс;
найменування торгівця цінними паперами ( якщо емітент користється його
послугами ) ; дії , які проводяться у випадку перевищення або недосягнення
рівня підписки , адреси місць виплати , здійснення операцій і депонування ;
- фірмове найменування майбутнього акціонерного товариства , предмет і
цілі діяльності , дата проведення установчих зборів , розмір плануємого
статутного фонду , склад майна , яке вноситься засновниками в натуральній
формі , найменування банківської установи і номер розрахункового рахунку ,
на який можуть бути внесені попередні внески ;
- дані про можливі фактори ризику у діловій діяльності емітента ;
- дані , які відносяться до поручительства , якщо для виконання вказаних в
акції зобов”язань юридична особа виступає як поручитель.
Якщо протягом 10 робочих днів , починаючи від дня , що настає за днем
представлення інформації про випуск цінних паперів у реєструючий фінансовий
орган , він не відмовив у реєстрації , то таку інформацію слід вважати
зареєстрованою . Підстави для відмови у реєстрації інформації визначені у
п. 17 Порядку :
а) наявність в інформації відомостей , які дають змогу зробити висновок
про невідповідність умов випуску цінних паперів чинному законодавству ;
б) неповнота інформації про випуск цінних паперів порівняно з вимогами
п.8-12 Порядку ;
в) невідповідність інформації , представленої реєструючому фінансовому
органу , яка характеризує фінансово-економічний стан емітента , таким
вимогам :
емітент повинен бути беззбитковим протягом останніх трьох завершених
фінансових років або до моменту утворення , якщо цей строк є меншим за три
роки ;
емітент не повине мати простроченої заборгованості кредиторам , а також
платежів у бюджет ;
емітент повинен мати повністю оплачений статутний фонд на момент
прийняття рішення про випуск облігацій.
12
Повідомлення фінансового органу про відмову в реєстрації інформації з
випуску цінних паперів доводять до емітента телефоном , телетайпом ,
телексом або телефаксом з обов”язковим письмовим підтвердженням.
У разі виникнення якихось змін в інформації про випуск цінних паперів
емітент повинен представити відповідну інформацію у реєструючий фінансовий
орган до закінчення 30 денного строку від дня подання першої інформації .
Слід зазначити , що порушення порядку випуску ( емісії ) цінних паперів
( випуск цінних паперів без реєстрації інформації про емісію цінних паперів
або внесення в документи , які надаються для реєстрації емісії цінних
паперів завідомо недостовірної інформації , а також затвердження таких
документів, якщо ці дії спричинили матеріальну шкоду інвестору ) тягне за
собою кримінальну відповідальність , передбачену ст. 148-8 Кримінального
кодексу України.
На наступному етапі засновники організовують відкриту підписку на акції .
Засновники публікують повідомлення про наступну відкриту підписку , в якій