реферат Воссоздание обстановки и обстоятельств в следственной практике

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИИ
                УЖГОРОДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
                                ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ



                                                                     Кафедра
цивільного права


                                                                    студента
ІІІ курсу
                                                                      Будюха
Д.Є.



                       К У Р С О В А   Р О Б О Т А

                                                         на тему



                      СТВОРЕННЯ  І  УСТАНОВЧІ  ДОКУМЕНТИ
                     ГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА



                                                                    Науковий
керівник

ст.викладач Нечипорук Л.Д.



                                                      УЖГОРОД - 1996



                      План курсової роботи



                                                                       Вступ
                   3

                   1.     Установчий     договір      ,      його      зміст
        4

                  2.         Статут          ,          його          зміст
               14

          3. Державна реєстрація господарського товариства        16

                                                                    Висновки
               21

                      Список    використаних    джерел     та     літератури
22

                   Додатки

      1. Проект установчого договору товариства з обмеженою
           відповідальністю

       2. Проект Статуту товариства з обмеженою відповідальністю



                                                         3



                                                  В С Т У П



    Підприємницька  діяльність  громадян  і  юридичних  осіб  на  територіїї
України здійснюється в організаційних формах  і  у  порядку  ,  встановлених
законодавством.  Вибір  її  конкретної  організаційної   форми   проводиться
підприємцем самостійно. При  цьому  враховуються  зміст  і  основні  напрями
діяльності , сфера її здійснення , ресурси , які  можуть  бути  включені  до
неї ,  форма  власності  ,  кількість  і  склад  осіб  ,  які  безпосередньо
об”єднуються для ведення підприємницької діяльності , інші початкові  умови.


    Вибір організаційної форми підприємництва  здійснюється  через  механізм
державної  реєстрації   конкретного  виду  підприємства   ,   господарського
товариства  або іншої організаційної форми.

    Тема даної  курсової  роботи  обрана  для  того  ,  щоб  зробити  спробу
дослідити  сам  процес      обрання  організаційно-правової  форми   ведення
підприємницької діяльності , а саме створення господарського товариства.

    Процес створення  господарського  товариства  обрано  в  якості  об”єкту
дослідження,  оскільки  ,  як   свідчать   статистичні   дані   ,   найбільш
розпоширеною організаційно-правовою формою , яка обирається  для  здійснення
підприємницької діяльності є саме господарське товариство.

     Від прийняття Закону України “ Про господарські  товариства  “  пройшло
чимало   часу  ,  але  практика   свідчить   ,   що   ефективність   ведення
підприємницької діяльності багато в  чому  залежить  від  якості  установчих
документів : можуть виникати різного роду  суперечності  щодо  майна  ,  яке
було внесене засновниками  ,  відповідальності  засновників  за  невиконання
зобов”язань по внесенню вкладів ( оплати акцій ) , можливості  уступки  долі
в статутному фонді третій особі , тощо.



                                                              4


    Установчий  договір господарського товариства , його зміст



     Узгоджена  діяльність  учасників  цивільних  правовідносин  може   бути
спрямована на  досягнення  спеціальної  мети  -  створення  нового  суб”єкту
цивільного права ( юридичної особи ) , яку вони наділяють необхідним  майном
і якому вони визначають предмет діяльності. За наявності у  юридичної  особи
декількох засновників вони повинні погодити свої взаємовідносини  ,  в  тому
числі вид ( характер  )  і  предмет  діяльності  створюваної  організації  ,
розмір і порядок передачі  у її статутний фонд майнових  внесків  ,  порядок
спільної діяльності по створенні юридичної особи та інші умови. Для цього  і
використовується установчий договір.

   За   За загальним правилом юридична особа створюється згідно  з  рішенням
власника або уповноваженого ним органу.  Якщо  власників  або  уповноважених
ним органів два або  більше  ,  то  таким  рішенням  є  установчий  договір.
Створенню  господарського  товариства  передує  рішення  як   мінімум   двох
власників. Цим і пояснюється  необхідність  укладення  установчого  договору
для створення господарського товариства.

     У   цивільному   праві   України   відомі   п”ять  видів  господарських
товариств  ,  в  основі  створення   яких   лежить  установчий   договір   :
акціонерне товариство  ,  повне  і  командитне  товариства  ,  товариства  з
обмеженою і  додатковою  відповідальністю .  Поняття  і  види  господарських
товариств  , правила їх  створення  , діяльності , а також права і   обов  “
язки   їх  учасників  та  засновників  визначає  Закон    України    “   Про
господарські товариства  “  від  19 вересня 1991 року  № 1576-XII .

    В силу установчого договору його учасники ( засновники  юридичної  особи
) взаємно зобов”язуються  у  встановленому  законом  порядку  створити  нову
юридичну особу і надати ій необхідне майно.

      За  своєю  юридичною  природою   установчий   договір   господарського
товариства є  багатосторонньою угодою консенсуального і оплатного  характеру
.  Установчий  договір  відноситься  до  групи  так  званих   організаційних
договорів .

     Сторонами установчого договору господарського  товариства  можуть  бути
фізичні та юридичні особи.  У  відповідності  з  частиною  3  ст.  3  Закону
України “ Про господарські товариства  “  іноземні  громадяни  ,  особи  без
громадянства , іноземні юридичні особи  ,  а  також  міжнародні  організації
можуть бути засновниками та учасниками  господарських  товариств  нарівні  з
громадянами та юридичними особами України ,  крім  випадків  ,  встановлених
законодавчими  актами  України.   Обов”язковою   ознакою   для   сторони   в
установчому    договорі     господарського     товариства     є     наявість
правосуб”єктністі - правоздатності і дієздатності.

  Договір повинен заключатися  у  письмовій  формі.  Підписи  фізичних  осіб
потребують нотаріального засвідчення , а підписи керівників юридичних
осіб повинні завірятися печаткою .



                                              5

  Предметом  установчого  договору  господарського  товариства  є  створення
господарського товариства  .  Спецефічним  в  даному  аспекті  є  установчий
договір акціонерного товариства відкритого типу , оскільки  він  укладається
між засновниками акціонерного  товариства  та  визначає  порядок  здійснення
ними  спільної   діяльності   по   створенню   акціонерного   товариства   ,
відповідальність перед  особами , що підписалися на акції  і  перед  третіми
особами. Такий договір по суті є договором про спільну діяльність і  діє  до
моменту державної реєстрації акціонерного  товариства  .  Учасники  договору
також мають на меті  створення  юридичної  особи  ,  але  даний  договір  не
визначає статус організації , що формується учасниками.
 На відміну від цього установчий договір визначає   не   тільки    узгоджену
   діяльність  його    учасників  (  засновників  )  ,  але    й     правове
становище нової юридичної особи, будучи одним з ії установчих документів.*
  Від  договору  про спільну діяльність договір про  спільну  діяльність  по
створенню акціонерного товариства відкритого типу відрізняється тим ,  що  у
першому випадку нема створення  нової  юридичної  особи  ,  а  у  другому  -
створюється нова юридична особа , новий самостійний власник майна.
   Зміст установчого договору господарського товариства визначають ті  умови
, по яким сторони досягли згоди. Учасники установчого договору -  засновники
нової  юридичної  особи  -  взаємно   зобов”язані   передати   у   власність
створюваної ними організації встановлені ними ж внески ,  а  також  провести
узгоджені дії по формуванню  господарського товариства до його реєстрації.
   Закон визначає загальні   обов”язкові умови , які повинні бути  зазначені
в  установчих  документах  господарського  товариства.  У  відповідності  до
частини  2  статті  4  Закону  України  “  Про  господарські  товариства   “
установчі документи повинні містити відомості про вид товариства  ,  предмет
і цілі його діяльності , склад засновників та учасників  ,  найменування  та
місцезнаходження , розмір та порядок утворення статутного  фонду  ,  порядок
розподілу прибутків та збитків , склад та компетенцію органів товариства  та
порядок прийняття ними рішень , включаючи перелік питань , з яких  необхідна
одностайність  або кваліфікована більшість голосів , порядок  внесення  змін
до установчих документів та порядок ліквідації та реорганізації  товариства.
Закон  передбачає  інші  обов”язкові  умови  ,   в   залежності   від   виду
господарського товариства.

  Відсутність зазначених відомостей (  включаючи  відомості  ,  які  повинні
містити установчі документи в залежності від виду товариства ) в  установчих
документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства.
  Згідно змін до Закону України “ Про господарські товариства “  ,  внесених
Законом України від  02.03.95  р.  №  82/95  ВР  також  установчі  документи
гоподарського товариства у випадках , передбачених чинним законодавством   ,
погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

    В  установчому  договорі  учасники  перш   за   все   закріплюють   своє
волевиявлення на створення юридичної особи і визначають його вид і  характер
. Установчий  договір  вступає  в  силу  з  моменту  його  підписання  усіма
учасниками ( засновниками ).


 * Гражданское право / под ред. Е.И. Суханова . - М.: Издательство БЕК,
   1994. -  С. 375

                                                6

    Його наступна реєстрація має юридичне значення не для  дійсності  самого
договору , а для виникнення відповідної юридичної особи. Отже ,  до  моменту
реєстрації  установчих  документів  юридичної  особи  учасники   установчого
договору можуть бути взаємно зобов”язані до  вчинення  певних  ,  узгоджених
ними дій.

  Серед вищевказаних видів  господарських  товариств  повне  і    командитне
товариство  є так званими договірними об” єднаннями , оскільки у  їх  основі
лежить договір  як угода між  учасниками  ,  які  зобов”язались  один  перед
одним спільно діяти для досягнення  цілей  товариства  .  Договір   пов”язує
кожного учасника персонально із усіма іншими  учасниками  .  Кожний  учасник
вправі вимагати від іншого належного виконання  договору  , взятих   ним  на
себе зобов “язань.  За  загальним  правилом , якщо договором не  встановлене
інше  , ведення  справ   всередині    товариства  проводиться  за  загальною
згодою всіх учасників   ;   у  відносинах  із  третіми  особами   кожний  із
учасників   вправі  діяти  від  імені  товариства  і  представляти  його   в
цивільному обороті .
 “Установчий  договір  повного  або  командитного  товариства  ще  називають
фідуціарною угодою в тому смислі, що партнерам за  договором  (  кожному  із
учасників ) фактично  надано  більше  повноважень  ,  ніж  це  безпосередньо
виражено в договорі , але з умовою , що вони  не  скористуються   надлишками
цих прав і в першу чергу будуть керуватися інтересами товариства в цілому  .
“ *
     Враховуючи особистий  характер   договору  повного  товариства  ,  який
виражається в тому , що учасники  зобов”язані  приймати  особисту  участь  у
веденні справ товариства ,  а  також  наділені  широкими  повноваженнями  по
здійсненню ними від імені товариства фактичних і юридичних дій,  що  в  свою
чергу,     передбачає     виникнення      особисто     -     довірчих      ,
    товариських відносин, логічно б було передбачити  у  договорі   ,  що  з
виходом одного із учасників  із складу товариства  , а  також   його  смертю

(  реорганізацією  ,  ліквідацією  ,  якщо  учасником  є  юридична  особа  )
товариство припиняється  ; хоча  закон надає сторонам  право домовитись  про
інше.  Зміни  у  складі   учасниківв   такому   випадку   є    рівносильними
перезаключенню договору  і тягнуть за собою реорганізацію  товариства.
     Спори , які виникають в процесі виконання договору  товариства  повинні
вирішуватись за згодою усіх учасників. Судовий порядок вирішення спорів  між
учасниками доцільно  допускати  лише  у  випадках  ,  прямо  встановлених  у
договорі , якщо тільки спір не пов”язаний з майновими претензіями  учасників
один до одного.
     Конструкція товариського з”єднання  розрахована на  невелику  кількість
учасників , в основному фізичних осіб , хоча  учасниками  товариства  можуть
бути й юридичні особи . Тому доцільно б було передбачити  в  договорі  ,  що
змішаний склад повних  учасників  не  допускається  .  Однак  в  командитних
товариствах , де повними учасниками є юридичні особи  ,  вкладниками  можуть
бути фізичні особи , і навпаки , якщо повними учасниками є  громадяни  ,  то
вкладниками  можуть  бути  юридичні   особи.       Закон   України   “   Про
господарські товариства “  передбачає ряд інших     обов”язкових умов ,  які
повинні бути зазначені в установчому договорі  повного  товариства .

 * Сборник образцов гражданско-правовых документов / Под общ. ред.
    Г.П. Савичева, В.С. Ема.- М.:Издательство БЕК, 1994. - С. 27



                                                  7

    В  установчому  договорі  повного  товариства  повинні   бути  зазначені
відомості про вид товариства , предмет  та  цілі  його  діяльності  ,  склад
засновників та учасників , найменування та   місцезнаходження  ,  розмір  та
порядок утворення статутного фонду , порядок розподілу прибутків та  збитків
, склад та компетенцію органів товариства  та порядок прийняття ними  рішень
,  включаючи  перелік   питань   ,   зяких   необхідна   одностайність   або
кваліфікована більшість голосів  ,  порядок  внесення  змін  до  установчого
договору та порядок реоганізації та ліквідації товариства .
    Також обов”язково повинні  бути  зазначені  відомості  про  те,  що  всі
учасники повного товариства займаються спільною  підприємницькою  діяльністю
і несуть солідарну відповідальність за зобов”язаннями товариства усім  своїм
майном.  Відповідальність  повних  учасників  за  зобов”язаннями  товариства
носить двоякий характер. Вона є субсидіарною , оскільки  наступає  тільки  у
випадку недостатності власних коштів товариства , і  солідарною  ,  оскільки
розподіляється порівну між усіма учасниками ,  а  кредитор  товариства  може
звернутися до одного з них або до усіх зразу. Учасник , який  сплатив  борги
товариства  ,  вправі  звернутися  до  інших   учасників   з   вимогою   про
відшкодування  йому  сум  у  розмірі  збитків  ,  які  припадають   на   цих
учасників.   По  причині  такого  характеру  відповідальності  учасників  за
боргами товариства , одній і тій ж особі заборонено брати  участь  у  якості
повного учасника більш , ніж в одному товаристві ,  але  дозволяється  брати
участь в командитних товариствах в якості вкладників.
  Крім цього , у відповідності із ст. 67 Закону України “  Про  господарські
товариства “ ,  установчий договір про повне товариство  повинен   визначати
розмір частки кожного з учасників ,  розмір  ,  склад  та  порядок  внесення
вкладів , форму їх участі у справах товариства  .   В  установчому  договорі
може визначатися декілька учасників ,  які  надяляються  повноваженнями   на
ведення справ товариства.
    Установчий договір командитного  товариства   ,  як  і   договір  іншого
господарського  товариства  має містити загальні обов”язкові умови ,  так  і
відомості про розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю  ,
розмір , склад і порядок внесення ними вкладів , форму їх участі  у  справах
товариства.  Стосовно  вкладників  вказується  тільки  сукупний   розмір  їх
часток у майні товариства , а також розмір, склад і  порядок  внесення  ними
вкладів .

 На відміну від повного та командитного товариств , товариство  з  обмеженою
відповідальністю та товариство з додатковою відповідальністю   є  статутними
об”єднаннями . Зміни у  складі  учасників  суттєвим  чином  змінюють  тільки
співвідношення розмірів їх часток  у  майні  товариства   (  у  повному   та
командитному товариствах вихід  учасників  або  вступ  нових  учасників,  як
правило , і якщо сторони не домовились про інше , тягне за собою  ліквідацію
або реорганізацію товариства ). Учасники ,  які  вступають  в  товариства  з
обмеженою або з додатковою відповідальністю мають справу  не  персонально  з
кожним  із  засновників  ,  а  з  товариством  у  цілому  ,  в  особі   його
представницьких  органів.    Товариства  з  обмеженою   або   з   додатковою
відповідальністю не
передбачають  встановлення  між  учасниками  відносин  особистої  довіри   ,
оскільки вони є насамперед об”єднаннями капітаів, а не окремих  осіб  ,  які
не зобов”язані своєю працею приймати  участь  в  діяльності  цих  об”єднань.
Тому  поряд  із  установчим  договором  ,  ще  одним  установчим  документом
товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю є статут,  який  як
конституція , закріплює  організаційно-правовий  статус  товариства  ,  його
майнове становище , порядок створення і  компетенцію  органів  управління  і
контролю , порядок ліквідації та реорганізації , тощо.

                                                     8

   Як правило , установчий договір товариства з обмеженою або  з  додатковою
відповідальністю , як перший установчий документ  ,  містить  такі  умови  :
відомості про засновників ( учасників ) , предмет  договору  ,  найменування
та  місцезнаходження  товариства  ,  юридичний  статус  товариства  ,   мета
створення товариства  , майно товариства  ,  порядок  формування  статутного
фонду   ,  визначення  часток  учасників  ,   форма   внесення   вкладів   ,
відповідальність за  невиконання  або  за  неналежне  виконання  договору  ,
правонаступництво , строк дії  договору  .  Інші  обов”язкові  умови  ,  які
повинні бути зазначені в установчих документах товариства з обмеженою або  з
додатковою відповідальністю містяться в статуті цих товариств.

   Порядок створення акціонерного товариства закритого  типу  складається  з
таких етапів : підписання установчого  договору  ,  скликання  і  проведення
установчих зборів, реєстрація акціонерного товариства закритого типу .

   Створення та установчі документи акціонерного товариства відкритого  типу
мають свої особливості. Згідно з ст.26 Закону  України  “  Про  господарські
товариства “  ,  засновники  акціонерного  товариства  укладають  між  собою
договір , що визначає порядок здійснення ними  господарської  діяльності  по
створенню акціонерного товариства ,  відповідальність  перед  особами  ,  що
підписалися  на  акції  і  третіми  особами.  Для   створення   акціонерного
товариства  засновники  повинні  зробити  повідомлення  про  намір  створити
акціонерне товариство , здійснити підписку на  акції  ,  провести  установчі
збори  і  державну  реєстрацію.  Отже  ,   процес   створення   акціонерного
товариства складається з таких етапів :

1. Укладання установчого  договору  про  спільну  діяльність  по  створенню
   акціонерного товариства.
2. Реєстрація повідомлення про випуск акцій .
3. Повідомлення про намір  створити  акціонерне  товариство  та  проведення
   підписки на акції .  Реєстрація  випуску  цінних  паперів  у  фінансових
   оганах.
4. Скликання та проведення установчих  зборів  .  Затвердження  установчими
   зборами статуту товариства.
5.  Подання  заяви  для  реєстрації   акціонерного   товариства.   Державна
   реєстрація акціонерного товариства.

  У даному питанні курсової роботи будуть розглянуті такі аспекти  створення
акціонерного товариства  як  укладання  установчого  договору  ,  реєстрація
повідомлення  про випуск акцій  ,  повідомлення  і  проведення  підписки  на
акції та скликання та проведення установчих зборів .
  Установчий договір акціонерного товариства є договором між  юридичними  та
фізичними особами про ведення спільноі діяльності по створенню  акціонерного
товариства  .   Такий   договір   заключається   засновниками   акціонерного
товариства і діє до державної реєстрації товариства .  У  предметі  договору
вказується,  що  сторони  дійшли  згоди  по  укладенню  угоди  про   спільну
діяльність для створення  акціонерного  товариства.  У  договорі  вказуються
повне і скорочене  найменування  АТ  ,  місцезнаходження  ,  мета  створення
товариства , предмет діяльності  товариства,  юридичний  статус  товариства,
права і обов”язки акціонерів ,  передбачуваний  розмір  статутного  фонду  ,
кількість  акцій  і  їх  номінальна  вартість  ,  види  акцій  ,   кількість
привілейованих акцій  і  розмір  дивідендів  по  ним  ,  порядок  формування
статутного  фонду  ,  відповідальність   акціонерів   за   невиконання   або
неналежне               виконання             своїх              зобов”язань



                                                               9

щодо  внесення вкладу; кількість акцій , які засновники залишають  за  собою
, характеристика вкладу засновників та вартісна оцінка вкладу.

   В установчому договорі  сторони  можуть  передбачити  можливість  купівлі
засновниками визначеної кількості акцій  на  пільгових  умовах  ,   а  також
право першочергової купівлі  визначеної  кількості  акцій  засновниками  при
збільшенні статутного фонду. Сторони можуть передбачити і  інші  пільги  для
засновників акціонерного товариства. Надання пільг  засновникам  за  рахунок
акціонерного  товариства   визначається   установчими   зборами   товариства
більшістю  у  три  четверті  голосів.     Важливо  зазначити  в  установчому
договорі  ,  що  усі  витрати  ,  пов”язані  зі  створенням  та  реєстрацією
акціонерного  товариства  беруть  на   себе   засновники   ,   з   подальшою
компенсацією цих  витрат  за  рахунок  отриманих  товариством  прибутків.  У
договорі  має  бути   передбачено   ,   що   засновники   несуть   солідарну
відповідальність перед особами, що підписалися на акції і третіми особами  ,
оскільки  не  виключена  можливість  того  ,  що  акціонерне  товариство  не
відбудеться  ,  і  тоді  виникне  питання  про  повернення  особам   ,   які
підписалися на акції , коштів , які вони передали для оплати акцій.

  Практика створення акціонерних товариств свідчить  про  те  ,  що  важливо
передбачати в договорі і певні  гарантії для акціонерів :      засновники  ,
не мають права вихіду з акціонерного  товариства  протягом  певного  періоду
часу. З настанням такої можливості не допускається одночасне  відчуження   ,
усіх своїх акцій  одразу  ж  декількома  засновниками  ,  У  такому  випадку
черговість встановлюється пропорційно
розміру частки (  вартості  акції  )  засновника  (  першим  задовільняється
засновник  з  мінімальним  розміром   вкладу    і   т.д.)   з   обумовленням
мінімального строку , після настання якого можлива аналогічна операція.

  В установчому договорі також повинно бути  зазначено  ,  що  до  відкриття
розрахункового рахунку  АТ  кошти  ,  які  надходять   в  статутний  фонд  ,
вносяться на тимчасовий розрахунковий рахунок .

  Порядок відкриття  тимчасового  рахунку  визначається  інструкцією  “  Про
порядок відкриття розрахункових , поточних і бюджетних рахунків в  установах
банків” , затвердженою постановою Правління Національного банку України  від
11 жовтня 1994 року № 169.  У  відповідності  до  даної  інструкції  ,   для
відкриття тимчасових розрахункових рахунків господарським товариствам ,  для
зарахування коштів , які вносяться для формування статутного фонду  ,  банку
надаються такі документи :

- заява про відкриття рахунку ,  підписана  одним  із  засновників  ,  якому
загальними   зборами   засновників   доручено   оформлення   документів   по
організації товариства ;
    - копія установчого договору , завіреного нотаріально .

  У  випадку  формування  статутного  фонду  із  майнових  вкладів  ,  можна
передбачити , що до появи самостійного балансу АТ ,  вони  обліковуються  на
балансі певної юридичної особи.

  Сторони повинні обумовити порядок внесення змін і доповнень до договору.
   Логічно  б  було  передбачити  строк  повідомлення  про   створення   АТ,
здійснення підписки , а також  попередню дату проведення установчих зборів.



                                               10

  Після укладення  установчого  договору  засновники  повинні  зареєструвати
повідомлення про випуск акцій у відповідності до інструкції  ,  затвердженої
Міністерством  фінансів  України  30.09.91  р.  N04-305  (  із   змінами   і
доповненнями  ,  внесенеми  наказами  Міністерства  фінансів   України   від
23.11.93р.N94 та від 23.05.95 р. N83) - Порядку реєстрації випуску  акцій  і
облігацій підприємств і інформації про їх випуск .  Реєстрація  здійснюється
в фінансових органах Міністерства фінансів України , якщо обіг  здійснюється
на всій території України  ;  фінансовими  управліннями  Кабінету  Міністрів
республіки  Крим  ,  обласними  фінансовими   управліннями   ,   фінансовими
управліннями міст республіканського підпорядкування.
 Для реєстрації цінних паперів емітент представляє у фінансовий  орган  такі
документи :
  заяву про реєстрацію цінних паперів ;
  нотаріально завірену копію протоколу рішення про випуск цінних  паперів  ,
оформленого згідно із ст. 6 та ст.11 Закону  Української  РСР  “  Про  цінні
папери та фондову біржу “ відповідно для реєстрації акцій підприємств ;
  нотаріально завірену  копію  статуту  емітента  ,  зразок  бланка  цінного
папера ;
  баланс , звіт про фінансові результати та їх використання  ,  довідку  про
фінансовий стан , підтверджені аудитором ( аудиторською фірмою)  за  останні
три завершених роки ( або за кожний завершений фінансовий  рік  від  моменту
утворення , якщо цей строк менший за три роки  ).

   Повідомлення  про  випуск  акцій  повинно  містити  певні  відомості,   в
залежності  від  того,  чи  був  у  створюваного   акціонерного   товариства
правопопередник чи ні.

     Повідомлення   про випуск   акцій акціонерного  товариства  ,  у  якого
був правопопередник  повинно    містити :

- фірмове найменування ,  місце  знаходження  ,  дата  утворення  ,  предмет
діяльності , завірений ревізором  (  аудитором  )  бухгалтерський  баланс  і
розрахунок фінансових результатів (  доходи  ,  витрати  )  за  останні  три
завершені фінансові роки ( або за кожний фінансовий рік з моменту  створення
, якщо цей строк менше трьох років ) , бухгалтерський баланс  за  станом  на
останній квартал перед прийняттям рішення про випуск цінних паперів  ,  звіт
про статутний  фонд  (  загальний  об”єм  ,  об”єм  сплаченої  частини  )  ,
чисельність робітників , а  також  основні  професійні  дані   про  керівних
робітників ( освіта , кваліфікація , виробничий стаж ) ;
- опис ділової  діяльності  емітента  ,  засвідчений  аудитором,  насамперед
інформаційні відомості про виробництво , реалізацію , наукові дослідження  і
інвестиції ;
    - відомостті  про  емісію  цінних  паперів  :  дата  і  номер  протоколу
прийняття рішення про випуск цінних паперів , мета  використання  фінансових
ресурсів , виручених від емісії ;  об”єм  емісії  ,  що  планується;  вид  і
категорія цінних паперів , пов”язані з ними права : по акціям  -  засновники
і можливі права , які надаються власникам привілейованих акцій ;  кількість,
номінальна вартість  і сума емісії цінних паперів ; число серій і  порядкові
номери ; місце , день   початку  і  припинення   продажу  ;  інформація  про
можливі  переваги   власників    цінних   паперів;   запланований   курс   ;
найменуванняторговця цінними  паперами  (  якщо  емітент  користується  його
послугами ) ; дії , які будуть проводитися у


                                                                          11



випадку перевищення або недосягнення рівня підписки ; адреси місць    виплат
доходів , здійснення операцій і депонування ;

   - перелік і  результати  попередніх  емісій  цінних  паперів  ,  а  також
розмежування цінних паперів по видам ;

   -  кількість именних акцій , які випущені емітентом, в тому  числі  акцій
, які знаходяться у власності керівних робітників .

    У   випадку   створення   акціонерного   товариства   ,   яке   не   має
правопопередника , інформація про випуск цінних паперів повинна містити :

  -   дані про емісію цінних паперів - дані і номер протоколу про  прийняття
рішення відносно випуску  цінних  паперів  ,  мета  використання  фінансових
ресурсів,об”єм емісій , який планується , вид і категорії цінних  паперів  і
пов”язані  з  ними  права  ,  можливі  права  ,  які   надаються   власникам
привілейованих акцій , кількість , номінальна вартість  і сума емісії  акцій
,число серій і порядковий номер ; місце , день початку і припинення  продажу
; інформація про можливості привілей власниками акцій ;  запланований  курс;
найменування торгівця цінними  паперами  (  якщо  емітент  користється  його
послугами ) ; дії , які проводяться у випадку перевищення  або  недосягнення
рівня підписки , адреси місць виплати , здійснення операцій і депонування  ;

  - фірмове найменування майбутнього акціонерного  товариства  ,  предмет  і
цілі діяльності , дата проведення  установчих  зборів  ,  розмір  плануємого
статутного фонду , склад майна , яке вноситься  засновниками  в  натуральній
формі , найменування банківської установи  і номер розрахункового рахунку  ,
на який можуть бути внесені попередні внески ;
 -  дані про можливі фактори ризику у діловій діяльності емітента ;
 - дані , які відносяться до поручительства , якщо для виконання вказаних в
 акції зобов”язань юридична особа виступає як поручитель.

  Якщо протягом 10 робочих днів , починаючи від дня  ,  що  настає  за  днем
представлення інформації про випуск цінних паперів у реєструючий  фінансовий
орган , він не відмовив  у реєстрації ,  то  таку  інформацію  слід  вважати
зареєстрованою . Підстави для відмови у реєстрації інформації   визначені  у
п. 17 Порядку :
  а) наявність в інформації відомостей  , які дають змогу  зробити  висновок
про невідповідність умов випуску цінних паперів чинному законодавству ;
  б) неповнота інформації про випуск цінних  паперів  порівняно  з  вимогами
п.8-12  Порядку ;
  в)  невідповідність інформації ,  представленої  реєструючому  фінансовому
органу  , яка  характеризує  фінансово-економічний  стан  емітента  ,  таким
вимогам :
   емітент повинен бути  беззбитковим  протягом  останніх  трьох  завершених
фінансових років або до моменту утворення , якщо цей строк є меншим  за  три
роки ;
   емітент не повине мати простроченої заборгованості кредиторам ,  а  також
платежів у бюджет ;
    емітент  повинен  мати  повністю  оплачений  статутний  фонд  на  момент
прийняття рішення про випуск облігацій.



                                                                 12


  Повідомлення фінансового органу про  відмову  в  реєстрації  інформації  з
випуску цінних  паперів  доводять  до  емітента  телефоном  ,  телетайпом  ,
телексом або телефаксом з обов”язковим письмовим підтвердженням.

  У разі виникнення якихось змін в  інформації  про  випуск  цінних  паперів
емітент повинен представити відповідну інформацію у  реєструючий  фінансовий
орган до закінчення 30 денного строку від дня подання першої інформації .

  Слід зазначити  , що  порушення порядку випуску ( емісії ) цінних  паперів
( випуск цінних паперів без реєстрації інформації про емісію цінних  паперів
або внесення в документи  ,  які  надаються  для  реєстрації  емісії  цінних
паперів завідомо недостовірної  інформації  ,  а  також  затвердження  таких
документів, якщо ці дії спричинили матеріальну шкоду інвестору  )  тягне  за
собою кримінальну відповідальність , передбачену  ст.  148-8   Кримінального
кодексу України.

  На наступному етапі засновники організовують відкриту підписку на акції  .
Засновники публікують повідомлення про наступну відкриту підписку ,  в  якій